За три роки на Донеччині перейменували 109 населених пунктів та 3 тисячі вулиць

Від квітня 2015 року на території Донецької області перейменували 109 населених пунктів, 2950 вулиць та інших об’єктів топоніміки, а також демонтували 75 пам’ятників та пам’ятних знаків.

Всі ці заходи здійснені на виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" - повідомляє прес-служба Донецької ОДА.

 Фото: Дзеркало тижня

Департамент інформаційної та внутрішньої політики надіслав листи містам та районам області з проханням завершити процес демонтажу пам’ятників та пам’ятних знаків, які мають символіку комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

Як повідомляють в Донецькій ОДА, в рамках ініціативи "Українізація міст" протягом 2017-2018 років 4 міста здійснили повну "українізацію" (Дружківка, Покровськ, Вугледар, Мирноград) та отримали 70 млн. грн. на реалізацію інфраструктурних проектів.

На Донеччині також замінили 7500 табличок назв вулиць та інших об’єктів топоніміки, рекламних вивісок, інформаційних стендів українською мовою в рамках реалізації ініціативи "Українізації міст".

Нагадуємо, що днями учасники першого Історичного форуму "Декомунізувати не можна залишити" підтримали перейменування Дніпропетровської області на Січеславську.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.