За три роки на Донеччині перейменували 109 населених пунктів та 3 тисячі вулиць

Від квітня 2015 року на території Донецької області перейменували 109 населених пунктів, 2950 вулиць та інших об’єктів топоніміки, а також демонтували 75 пам’ятників та пам’ятних знаків.

Всі ці заходи здійснені на виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" - повідомляє прес-служба Донецької ОДА.

 Фото: Дзеркало тижня

Департамент інформаційної та внутрішньої політики надіслав листи містам та районам області з проханням завершити процес демонтажу пам’ятників та пам’ятних знаків, які мають символіку комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

Як повідомляють в Донецькій ОДА, в рамках ініціативи "Українізація міст" протягом 2017-2018 років 4 міста здійснили повну "українізацію" (Дружківка, Покровськ, Вугледар, Мирноград) та отримали 70 млн. грн. на реалізацію інфраструктурних проектів.

На Донеччині також замінили 7500 табличок назв вулиць та інших об’єктів топоніміки, рекламних вивісок, інформаційних стендів українською мовою в рамках реалізації ініціативи "Українізації міст".

Нагадуємо, що днями учасники першого Історичного форуму "Декомунізувати не можна залишити" підтримали перейменування Дніпропетровської області на Січеславську.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.