У Вроцлаві перехрестя назвали іменем генерала УНР Безручка

У польському Вроцлаві іменем генерала УНР Марка Безручка названо одне з кругових перехресть.

Про це повідомляє Укрінформ.

 Фото із Фейсбук

У церемонії з цього приводу у суботу 23 червня взяли участь посол України у Польщі Андрій Дещиця, представники влади міста, місцева українська громада, та делегація зі Львова.

"Це дуже важливий день для українсько-польської дружби, символом якої є Марко Безручко. Особливо через те, що зовсім недавно у Львові одну з вулиць названо іменем Яцека Куроня (відомий польський політик і суспільний діяч, прибічник українсько-польського примирення – ІП)", - підкреслив Дещиця.

На його переконання, українцям і полякам потрібно пам'ятати про те, що "в минулому ми разом робили важливі справи і разом і надалі можемо робити щось хороше".

Голова міської ради Вроцлава Яцек Оссовський заявив, що місце обрано гідне – воно велелюдне, поблизу розташована найбільша лікарня міста.

"Біографія патрона є настільки багатою, що про нього можна говорити півтори години",- підкреслив Оссовський, оцінюючи заслуги Безручка.

Голова польської частини Українсько-польського форуму партнерства Ян Маліцький наголосив, що говорячи про відносини між країнами, потрібно пам'ятати передусім про те, що в них було хорошого.

Як відомо, генерал-хорунжий армії УНР Марко Безручко очолював героїчну оборону від більшовиків польського міста Замостя у серпні-вересні 1920 року. У міжвоєнний період він керував військовим міністерством уряду УНР в екзилі, був очільником Українського клубу у Варшаві. Безручко похований у Варшаві на православному кладовищі на Волі поряд з іншими генералами та солдатами УНР.

Нагадуємо, що недавно на Чернігівщині відкрили меморіальну дошку офіцеру армії УНР.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.