АНОНС: Обговорення книжки "Кам’яний гість"

Для кого і чому ми (не) зберігаємо спадщину? Що для вас (не) означає пам’ятник Леніну? Чи залишиться Ленін у переліку важливих історичних осіб в історії України? Чи буде забутий зі знесенням пам’ятників? Чи не стає сьогодні радянське минуле «сувенірною лавкою»?

Про це повідомляє "Книгарня Є"

 

1 серпня 1990 року в українському місті Червоноград сталася безпрецедентна в СРСР подія – вперше був демонтований пам’ятник Леніну. Знесення статуї творцю радянської держави на початку 1990-х в західних областях контрастує з іншими регіонами, де пам’ятники залишалися до 2014 року.

Радянська спадщина, і пам’ятники Леніну як її центральний елемент, дедалі частіше стають предметом експертного обговорення в Україні. Учасники дискусій, зазвичай, мають визначену позицію щодо долі радянських символів: або зберігати "для історії", або знищувати як нав’язану спадщину.

Наявність сумнівів чи невпевненість "не вітаються", адже передбачається, що інтелектуальна еліта має продукувати чіткі відповіді на такі питання.

Однак за дискусіями щодо долі радянських символів, криється інше більш важливе питання: яке наше ставлення до минулого? Усвідомлення цього необхідно зокрема для діалогу з мешканцями окупованих територій, де пам’ятник Леніну досі залишається на головних площах.

У річницю ухвалення декомунізаційних законів про книжку говоритимуть авторка Олександра Гайдай та професор Владислав Гриневич.

Час: 10 квітня, вівторок, 18.00

Місце: Книгарня "Є", вул. Хрещатик, 46, м. Київ

Нагадуємо, що наприкінці березня на Одещині знесли останній пам’ятник комуністичному вождеві.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.