У Харкові знову сплюндровали знак Івану Сірку

24 січня невідомі вандали розбили пам'ятний знак кошовому отаманові Запорізької Січі Івану Сірку, що в сквері Перемоги у Харкові.

Про це повідомив головний редактор Радіо Holos.fm Дмитро Шевченко на своїй сторінці у Фейсбук.

 Фото: Сергій Малишко

"Варто нагадати, що майже рік тому, 27 січня 2017 року, невідомі облили фарбою цей пам'ятний знак. Поліція тоді це зафіксувала у Журналі єдиного обліку правопорушень. Та особи, причетні до інциденту так і не були встановлені.

Пам'ятний знак Івану Сірку був встановлений і відкритий харківцями 23 серпня 2014 року.

...До обласних управлінь поліції та СБУ від пам`ятного знаку кілька сотень метрів." - йдеться у повідомленні

Нагадуємо, що у грудні 2017 року з могили Михайла Коцюбинського в Чернігові викрали 100-кілограмове погруддя.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.