Невідомі облили фарбою знак на честь дивізії "Галичина" в Тернополі

У Тернополі невідомі облили червоною фарбою пам’ятний знак на честь дивізії військ СС "Галичина"

Як повідомила прес-служба міської ради Тернополя, це сталося 27 квітня у парку Топільче напередодні 74-ї річниці створення дивізії, передає ZAXID.net.

Зазначається, що акт вандалізму над пам’ятним знаком на честь дивізії виявили працівники КП "Об'єднання парків культури і відпочинку" зранку 27 квітня.

"Невідомі облили пам’ятник червоною фарбою напередодні 28 квітня – дня вшанування воїнів СС "Галичина" і 74-ї річниці створення дивізії. Працівники комунального підприємства звернулися у поліцію, а також оперативно очистили пам’ятний знак від фарби", – йдеться в повідомленні міськради.

Як зазначають тернопільські ЗМІ, пам’ятний знак воякам на початку алеї у тернопільському парку плюндрують не вперше.

Алею на честь вояків дивізії "Галичина" і пам’ятний знак на її початку у парку "Топільче" в Тернополі вперше заклали в травні 2009 року. Невдовзі вандали знищили усі висаджені дуби, а також знак, встановлений на честь дивізії.

У жовтні 2013 року і алею, і знак заклали вдруге.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.