Пам'ятник Щорсу пережив атаку вандалів. ФОТО

У фігурі коня в пам'ятнику радянському воєначальнику Миколі Щорсу зникла одна нога.

Фотографію пам'ятника виклав користувач "Фейсбуку" Vova Vorotniov

 

Мер Києва Віталій Кличко запевнив у коментарі "Українським національним новинам", що пам'ятник демонтують дуже швидко, але тільки після того, як в КМДА надійте відповідний дозвіл від Міністерства культури.

"Ми чекаємо відповідне рішення, тому що він знаходиться на балансі Міністерства культури, і після цього вже йде демонтаж, тому, що ми працюємо виключно в рамках діючого законодавства. Впевнений, що ми повинні дуже швидко це зробити [демонтувати пам’ятник — ІП], але проявів вандалізму не повинно бути. Це нецивілізований шлях", — зазначив В.Кличко.

Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович так прокоментував подію:

"Про Щорса. Винними у нищенні скульптури є ті, хто стоять на заваді реалізації закону, який передбачає демонтаж такого роду пам'ятників і їх збереження у музеях.  А коня шкода. Коні не винні", — написав В'ятрович у "Фейсбуці".

Нагадаємо, що Микола Щорс (1895—1919) — комдив Червоної армії, герой Громадянської війни, канонізований радянською владою. Брав активну участь у збройній боротьбі проти Української Народної Республіки, комендант окупованого Києва (лютий 1919). Народився на Чернігівщині в м. Сновськ, яке з радянських часів і до 2016 року називалося "Щорс".

Пам'ятник Щорсу в Києві на бульварі Шевченка спорудили в 1954 році за проектом Михайла Лисенка, Миколи Суходолова й Василя Бородая. Скульптори — Олександр Власов і Олексій Заваров. За легендарною версією, позував для створення монумента сам Леонід Кравчук.

Дивіться також:

Місто Щорс декомунізували

На Франківщині знсли останній пам'ятник Щорсу

Монумент Щорсу перейменували на пам’ятник "Учасникам Української революції"

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.