У Слов'янську відкрили меморіальну дошку капітану Ігорю Грішину

Це перша з двадцяти меморіальних дощок на честь борців за незалежність України, що їх Український інститут національної пам'яті відкриє в Донецькій та Луганській областях.

Меморіальну дошку капітану Збройних сил України Ігорю Грішину встановили при вході до школи № 13 (вул. Ясна, 9). У церемонії відкриття, що відбулася цієї суботи, 21 травня, взяли участь сестра загиблого героя Ірина Козадой, заступник міського голови Юрій Підлісний, керівник відділу обліку та збереження місць пам'яті УІНП Павло Подобєд, військові побратими, учні й викладачі школи.

 

Ігор Грішин родом зі Слов'янська, кадровий військовий. Після захоплення міста пішов добровольцем у Збройні сили України. Служив бортовим авіаційним техніком вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ. 2 травня 2014 року під час патрулювання Слов'янська його вертоліт Мі-24 збили з переносного зенітно-ракетного комплексу.

Ігор та його побратим загинули на місці, третій член екіпажу потрапив до полону. В Ігоря Грішина залишились дружина та дві доньки 1995 та 2005 року народження. 20 червня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня посмертно.

"Саме завдяки таким людям, для яких присяга та слово честі – не просто гарні слова, сьогодні у Слов'янську можна спокійно вийти на вулицю, пенсіонери одержують пенсії, працюють школи, ходить громадський транспорт, люди одержують нормальні атестати про освіту, які визнаються в світі. Там, де є сьогодні Збройні сили України, там є нормальне життя.

Думаю, кожен, хто був у Слов'янську під час окупації, в цьому переконався. Тому сьогодні, відкриваючи цю дошку, я в першу чергу звертаюсь, школярі, до вас: ідучи до школи, звертайте на неї увагу. Це не просто шматок каменя. Це пам'ятний знак реальному чоловіку, який віддав за Україну, за свою сім'ю, за рідний Донбас найдорожче – власне життя. Якщо такі люди будуть для нас дороговказом, Україна зміниться", – зазначив на церемонії представник Інституту національної пам'яті Павло Подобєд.

 

Директор школи Анатолій Погорєлов розповів, що ця меморіальна дошка – один із етапів великої роботи із вшанування пам'яті всіх героїв, що загинули за Україну. Восени минулого року в шкільному музеї відкрили стенд, присвячений Ігорю Грішину.

Надалі заплановане оформлення окремої тематичної музейної кімнати за сприяння Українського інституту національної пам'яті, Асоціації дослідників військово-історичної спадщини "Плацдарм", волонтерів. Допомогти може кожен небайдужий громадянин.

Після церемонії Павло Подобєд прочитав для школярів лекцію "Уродженці Донеччини у боротьбі за незалежність України".

В рамках розпочатої цьогоріч програми Інститут національної пам'яті відкриє до кінця року на звільнених територіях 20 меморіальних дощок героям війни. Її буде продовжено і в наступні роки – меморіальними знаками "Борцям за волю України" вшановуватиметься пам’ять сучасних героїв та учасників українського визвольного руху у ХХ столітті.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.