Кириленко поспішив пустити УПЦ КП в заповідник ЮНЕСКО. ФОТО

21 лютого 2016 року, Українська православна церква Київського Патріархату відновила богослужіння у Трапезному храмі Національного заповідника "Софія Київська" - пам'ятці історії і архітектури XVIII ст., частині об'єкту Світової спадщини ЮНЕСКО.

Прихід церковних діячів у заповідник відбувся оперативно - в терміни, які "не можуть не дивувати", повідомляє Музейний простір.

Освячення престолу в честь cвятого pівноапостольного князя Ярослава Мудрого провів предстоятель УПЦ КП патріарх Філарет.

Нагадаємо, днями стало відомо про таємне рішення Кабінету міністрів та Міністерства культури надати у використання Київському патріархату Трапезний храм (відомий також як "Тепла Софія").

Національний комітет Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць (ІКОМОС) заявив про незаконність цього рішення.

 

"Це політизоване рішення, прийняте таємно від громадськості, з ігноруванням позицій експертів і фахового середовища ... грубо порушує зобовязання, взяті Україною при ратифікації Конвенції ООН про охорону Світової спадщини, а також низку інших міжнародних зобов'язань", - підкреслили в ІКОМОС.

Опікунська рада Нацзаповідника "Софія Київська" наголосила, що рішення Мінкульту може призвести до втрати Софією статусу об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО.

"Спроби Мінкульту змусити заповідник укласти договір про безкоштовне користування УПЦ (КП) пам'яткою архітектури є прямою загрозою існування цілісного комплексу унікального заповідника, що призведе до втрати статусу об'єкта під охороною ЮНЕСКО", - йдеться в заяві опікунської ради.

 

Міністр культури В'ячеслав Кириленко назвав противників відновлення богослужінь у заповіднику українофобами.

"Вперше за останні 330 років українська церква повертається до Софії Київської, - сказав чиновник. - Ми готові до будь-якого громадського моніторингу. А українофоби всіх мастей, які зараз піднімають крик навколо цього питання, хай заспокояться".

На думку УПЦ КП, позиція заборони богослужінь у Софії продиктована "не стільки турботою про збереження пам’ятки, скільки світоглядними чи ідеологічними переконаннями, негативним ставленням до Церкви в цілому чи до Київського патріархату зокрема".

 Трапезний храм (Тепла або Мала Софія)

У церкві наголосили, що КП звернувся з проханням "надати можливість для регулярного богослужіння не в самому [Софійському] соборі, а в Трапезному храмі". Йдеться "лише про спільне використання храму Церквою та музеєм".

Як відомо, у 2012 році київським заповідникам загрожувало виключення з переліку Світової спадщини у зв'язку із забудовою буферних зон. У червні 2013 року сесія ЮНЕСКО вирішила не виключати заповідники "Софія Київська" і "Києво-Печерська Лавра" з реєстру.

В перелік Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

Наразі Україна представлена у списку Світової спадщини ЮНЕСКО такими об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, дерев'яними церквами східного обряду в українських і польських Карпатах, античним Херсонесом, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

В липні 2013 року Кабмін передав частину Києво-Печерського заповідника (Нижню Лавру) в безоплатне користування УПЦ Московського патріархату.

У липні 2012 року на сесії комітету ЮНЕСКО було відмовлено у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини.

Тепла або Мала Софія — колишня трапезна церква Софійського монастиря в Києві, пам'ятка архітектури українського бароко. Збудована в 1722-1730 роках.

1822 року за проектом Андрія Меленського перебудована на зимову (опалювану) церкву Різдва Христового. Відтоді, на противагу холодному взимку соборові, отримала назву "Теплої".

У складі комплексу монастирських споруд собору Святої Софії внесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО під № 527. Пам'ятка культурної спадщини національного значення.

Зараз використовується в якості виставкових залів Національного заповідника "Софія Київська". В ній розташовується експозиція "Храм. Град. Держава" та лапідарій Національного заповідника "Софія Київська".

Інше за темами ЧИНОВНИКИЮНЕСКОУПЦ КП

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.