У Києві "декомунізують" 23 вулиці і Московський міст

На одному з найближчих пленарних засідань Київська міська рада розгляне рішення про перейменування 23 вулиць, проспектів та площ столиці.

Про це повідмляє УНІАН із посиланням на прес-службу Київради.

Проект рішення "Про повернення історичних назв, уточнення назв, перейменування вулиць, проспекту, площ та провулків у місті Києві" був погоджений на засіданні постійної комісії Київради з питань місцевого самоврядування, регіональних та міжнародних зв’язків.

Згідно з проектом рішення:

у Голосіївському районі вул. Бубнова буде перейменована на вул. Маричанську, Чапаєвське шосе - на провулок Віто-Литовський, провулок Радянський - на провулок Владислава Заремби, проспект Червонозоряний - на проспект Валерія Лобановського (Голосіївський, Солом’янський райони);

у Святошинському районі вул. Картвелішвілі - на вул. Володимира Покотила, провулок Володимира Ульянова - на провулок Осінній, провулок Івана Федька - на провулок Якова Шульгина, вул. Антонова-Овсієнка - на вул. Володимира Наумовича, вул. Омеляна Горбачова - на вул. Ґалаґанівську, вул. Примакова - на вул. Рейнгольда Глієра;

у Печерському районі вул. Командарма Каменєва - на вул. Петра Болбочана;

У Солом’янському районі вул. Миколи Лукашевича - на вул. Івана Огієнка, бульвар Івана Лепсе - на бульвар Валентина Згурського, вул. Петровського - на вул. Івана Світличного;

У Оболонському районі площу Дружби Народів - на Оболонську площу, вул. Михайла Майорова - на вул. Петра Калнишевського, вул. Полупанова - на вул. Пріорську;

у Дніпровському районі площу Ленінградську - на Дарницьку площу;

у Шевченківському районі вул. Бабушкіна - на вул. Марка Безручка, вул. Блюхера - на вул. Ігоря Турчина, вул. Піка Вільгельма - на вул. Ружинську, вул. Пугачова - на вул. Академіка Ромоданова, вул. Котовського - на вул. Рогозів Яр (Подільський, Шевченківський райони).

Також, відповідно до проекту рішення, історичні назви повертають двом вулицям Києва: вулиці Якіра повертають назву вул. Древлянська (Шевченківський район) та вул. Кіквідзе – вул. Військовий шлях (Печерський район).

Крім того, в цей проект рішення включено перейменування Московського моста , який буде носити ім’я Георгія Фукса - автора більшості київських мостових переходів через Дніпро.

В прес-службі Київради зазначають, що всі назви пройшли громадські обговорення.

Нагадаємо, в листопаді 2015 року фахівець Українського інституту національної пам’яті Богдан Короленко повідомив, що у столиці на виконання законів про декомунізацію прийнято рішення про перейменування 55 вулиць, ще стосовно 66 вулиць рішення перебуває на різних стадіях ухвалення.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.