Інститут нацпам’яті увійшов до Платформи європейської пам’яті та сумління

Рішення було прийняте на зустрічі організацій-членів Платформи в Брюсселі 5 листопада 2014 року.

Про це повідомляє сайт Українського інституту національної пам’яті.

Платформа досліджує діяльність і злочини тоталітарних режимів у Європі в XX столітті з метою не допустити відновлення тоталітаризму. Платформа об’єднала 38 урядових, академічних та музейних установ із 13 країн Європейського Союзу, Молдови, України, а також Канади.

Членами проекту є Естонський інститут національної пам'яті, Асоціація Музею окупації Латвії, Інститут досліджень комуністичних злочинів і пам'яті румунської еміграції, чеський Інститут досліджень тоталітарних режимів та інші аналогічні інституції країн Європи.

Досі від України членами Платформи були лише дві організації - Меджліс кримськотатарського народу та Центр досліджень визвольного руху.

"Приєднання Інституту до діяльності Платформи для нас є надзвичайно важливим, адже таким чином ми зможемо координувати свої зусилля із організаціями, що мають значний досвід у подоланні тоталітарного минулого", — каже Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

 Президент Платформи Горан Ліндблад вітає Голову УІНП Володимира В'ятровича. Фото УІНП

За його словами, символічно, що УІНП як державна установа став членом Платформи європейської пам'яті та сумління після перемоги Євромайдану, після того, як українці вибороли своє право на європейське майбутнє і Україна підписала угоду про асоціацію з ЄС.

"Певен, стати частиною європейського майбутнього можна лише засудивши і залишивши в минулому злочини комуністичного тоталітарного минулого. Це потрібно Україні та Європі", - додав В’ятрович.

Нагадуємо, Платформа європейської пам’яті та сумління створена 14 жовтня 2011 року в Празі під час саміту прем'єр-міністрів Вишеградської групи.

У церемонії підписання документа про створення проекту взяли участь прем'єр-міністри трьох країн Вишеградської групи: Петр Нечас (Чехія), Дональд Туск (Польща) і Віктор Орбан (Угорщина). Платформа об’єднала 38 урядових, академічних та музейних установ із 13 країн Європейського Союзу, Молдови, України, а також Канади.

Європейські політики неодноразово закликали засудити комунізм на рівні з нацизмом, тому було прийнято такі документи, як Празька декларація про європейське сумління та комунізм (2008) і Декларація про злочини комунізму (2010).

Метою організації стало об’єднання зусиль задля поширення інформації про діяльність тоталітарних режимів і вшанування пам’яті жертв.

У червні 2012 року на конференції в Європейському парламенті у Брюсселі Платформа заснувала правову експертну групу для роботи над створенням наднаціональної інституції правосуддя для засудження важких злочинів, скоєних комуністичним тоталітарним режимом.

Докладніше: www.memoryandconscience.eu.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.