На Харківщині хочуть вшанувати загиблого в АТО офіцера

У смт. Близнюки Харківської області можуть назвати вулицю та встановити меморіал на честь капітана Збройних сил України Миколи Топчія, який загинув 2 травня під час АТО в Слов’янську.

Таке рішення прийняла сесія селишної ради, розглянувши звернення Українського інституту національної пам'яті, повідомляє сайт УІНП.

Близнюківська селищна рада вирішила винести на розгляд громадських слухань, що відбудуться у травня 2015 року, питання щодо встановлення пам’ятника або пам’ятної дошки та перейменування однієї із вулиць на честь односельця Миколи Топчія.

Окрім того, рада порекомендувала управлінню освіти Близнюківської райдержадміністрації перший урок 1 вересня у школах присвятити вшануванню пам’яті загиблих захисників України.

Микола Топчій (01.07.1973, смт. Близнюки Харківської обл. – 02.05.2014, поблизу м. Слов’янськ Донецької обл.) – капітан ЗСУ, бортовий авіаційний технік 8-го армійського корпусу. Загинув у збитому з ПЗРК гелікоптері. Одружений, мав доньку 2004 р.н. Похований у рідному селищі.

Як відомо, в липні 2014 року мешканці Сєвєродонецька (Луганська область) запропонували перейменувати Радянську площу в центрі міста на честь полковника Національної гвардії Олександра Радієвського, який загинув під час звільнення сусіднього міста Лисичанськ.

Український інститут національної пам'яті звернувся до органів місцевого самоврядування з пропозицією вшанувати пам’ять військовослужбовців, які загинули під час антитерористичної операції у Луганській та Донецькій областях.

Інше за темою "Топоніміка"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.