Російський історик: "Росія - спадкоємиця Орди"

Росія є спадкоємицею монголо-татарської Золотої Орди. Про це під час свого виступу перед студентами МДУ в ефірі російського телеканалу "Культура" заявив російський історик, професор, академік історико-філологічного відділення РАН Юрій Пивоваров.

Відеосюжет із фрагментами цього телеефіру опублікував у Facebook журналіст Олександр Пасховер, пише Обоз.

"Багато в чому сучасна Русь, московська, потім петербурзька, радянська і сьогоднішня, є ... спадкоємицею Золотої Орди, хоча і Київської Русі теж", - сказав академік.

Вчений мав на увазі устрій державного апарату, який виключає будь-яку "спробу" демократії.

"Це був неймовірний обсяг влади в однієї людини, - зазначив Пивоваров. - Монгольський тип влади, коли одна людина - все, а решта - ніщо".

За словами академіка, монгольський варіант влади заперечує будь-який договір, будь-яку співпрацю і згоду між двома сторонами. Монгольська влада - це виключно влада насильства", - сказав академік.

За його словами, російські царі охоче перейняли цю модель побудови державного апарату. Пивоваров зазначив, що, незважаючи на звільнення від монголо-татарського ярма, культура Орди пустила глибоке коріння в Московській державі.

"Ставка Орди була перенесена в Кремль", - наприкінці сюжету процитував історик слова філософа Георгія Федотова.

Також: "Донецькі правили, як веліла політична культура Степу"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.