Інститут нацпам'яті шукає інформацію про пам'ятки тоталітаризму

Український інститут національної пам'яті збирає відомості про пам'ятники та пам'ятні знаки часів радянського тоталітаризму. Йдеться про монументи особам, які здійснювали репресії і "боролися з українською державою".

Про це повідомляється на сторінці УІНП у Facebook.

"Друзі, на території України досі залишається чимало пам'ятників та пам'ятних знаків радянського тоталітаризму: монументи Леніну, Дзержинському, Косіору та іншим особам, які планували та здійснювали політичні репресії і Голодомори, в різний час боролись з українською державою", - пишуть працівники установи.

Інститут просить громадян надсилати інформацію про "ті пам’ятники тоталітаризму, які досі не демонтовано".

Інформацію просять надсилати в такому вигляді:

- кому встановлений пам’ятник,
- тип (скульптура у повний зріст, погруддя, меморіальна дошка),
- місцерозташування (назва населеного пункту, адреса).
- за можливості фото.

Пишіть на адресу uinp@memory.gov.ua, вказуючи в темі листа "Пам'ятник тоталітаризму".

Нагадаємо, створений за президентства Віктора Ющенка Український інститут національної пам'яті був центральним органом виконавчої влади. У 2010 році президент Янукович ліквідував УІНП, натомість створено науково-дослідну установу з аналогічною назвою у структурі Кабміну. 

У колишніх соціалістичних країнах Центральної і Східної Європи аналоги Інституту національної пам'яті мають право здійснювати не тільки наукову, але й слідчу та люстраційну діяльність. Водночас в управління цим установам передані архіви спецслужб часів соціалізму.

З 2006 до 2010 року УІНП очолював Ігор Юхновський, з 2010 до березня 2014-го - Валерій Солдатенко, 26 березня 2014 року керівником УІНП було призначено Володимира В'ятровича.

Дивіться також інші матеріали за темою "УІНП"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.