УІНП: документи з архівів Криму - під загрозою

Український інститут національної пам’яті стурбований долею Державного архіву АРК і просить Міжнародну Раду архівів забезпечити постійний контроль для захисту історичної та культурної спадщини Криму.

Відповідного листа скерував 22 квітня директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович на ім’я Мартіна Берендсе - президента Міжнародної ради архівів (МРА), яка має дорадчий статус у ЮНЕСКО.

У фондах Державного архіву АРК зберігаються унікальні документи періоду першої анексії півострова Російською імперією у 1783 році, які висвітлюють об’єктивну історію "приєднання" Криму, що обернулося справжньою трагедією для кримськотатарського народу.

У зв’язку з "небезпечними тенденціями у гуманітарній політиці окупаційної російської адміністрації" (як приклад наводяться звільнення директора єдиної української гімназії у Сімферополі і працівників Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника), УІНП звернувся до президента МРА з проханням забезпечити постійний контроль для захисту історичної та культурної спадщини Криму.

"В умовах російської окупаційної політики "зачистки" інформаційного простору Криму, - зазначається в листі, - реальною видається загроза зникнення унікальних архівних документів з Державного архіву АРК".

Нагадаємо, що у квітні виконавча рада ЮНЕСКО висловила стурбованість зростанням військової присутності РФ в окупованому Криму, що несе загрозу у тому числі й культурній спадщині АРК. Прийнято рішення про здійснення перманентного жорсткого моніторингу на півострові.

Міжнародна Рада архівів – професійна організація світового архівного співтовариства, що сприяє збереженню, розвиткові та використанню світової архівної спадщини. МРА співпрацює з міжурядовими організаціями, зокрема, з ЮНЕСКО.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.