Спецпроект

У Києві виставлять предмети, подаровані Януковичу. ФОТО

У Національному художньому музеї обіцяють відкрити виставку предметів, вивезених з екс-президентської резиденції "Межигір'я".

Про це повідомляє Сергій Андрушко у статті для "Чесно", пише УП.

Значна частина експонатів, які покажуть українцям в НХМУ, – це подарунки Януковичу.

Януковичу дарували цінні подарунки не лише чиновники, генеральні прокурори та народні депутати. Коштовні дари йому передавали і державні органи.

Для подарунків Януковичу були свої стандарти: до подарунків мав бути доданий їхній опис із вказівкою, від кого саме та у чому його цінність.

Наприклад, на книзі "Мінея", виготовленій у 1789 році (подарунок голови контрольно-ревізійного управління Петра Андрєєва) вказано, вона "занесена до каталогу особливо рідкісних слов'янських стародрукарських книг".

 

Віктор Ющенко подарував Януковичу книгу Тараса Шевченка "Гайдамаки", надруковану у 1886 році.

 

Віктор Пшонка у своєму розцяцькованому стилі подарував амфору італійської фірми "Baldi". На сайтах схожі амфори коштують 8-10 тисяч доларів.

 

Дмитро Тимченко подарував Януковичу самого Януковича – статуетку з написом на ній "Символ нашої перемоги".

 

Депутат Володимир Макеєнко подарував екс-президенту набір "Лебідь" – підставку під горілку та ікорницю зі срібла 925 проби вагою у 1 кілограм222 грами.

 

Серед іншого Януковичу дарували шкіру крокодила, тарілку авторства Пабло Пікассо, книгу "Апостол" (1574 р.) Івана Федорова та низку інших стародруків і цінностей.

 

Як відомо, у березні 2014 року в НХМУ передали цінності з маєтку екс-голови Генпрокуратури Пшонки.

Тоді ж повідомлялося, що близько 500 цінних артефактів, знайдених у Межигір'ї, вивезли до Національного художнього музею, де з них готують експозицію.

Після цього музейників припинили пускати на територію екс-резиденції.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.