В Донецьку вандалізували пам'ятник Шевченкові. ФОТО

У Донецьку на пам'ятнику Шевченку з'явився нецензурний напис.

Про це повідомляє ngo.donetsk із посиланням на "Остров".

Вчора вранці до пам'ятника Шевченку представники влади та донеччани несли квіти на честь 200-річчя Кобзаря.

А вдень та ввечері біля пам'ятника збиралися проросійські мітингувальники, агресивно витісняючи донеччан, які витупали за цілісність України.

 Русский мир в Донецке

Саме проросійські сепаратисти викрикували на адресу дончан слово "рагулі", зазначає видання.

Нагадаємо, що з 21 листопада 2013 року під пам'ятником Шевченку збирався Євромайдан в Донецьку.

Хроніку боротьби із пам'ятниками в Україні дивіться за темою "Вандалізм"

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.