На Волині збирають гроші на пам'ятник німкені, яка врятувала від німців

Мешканці села Берестяне Ківерцівського району Волині збирають кошти на пам'ятник мешканці села Ельзі Шнетінберт, яка в 1943 році врятувала село від знищення німцями.

Про це повідомляє "Волинь-нова".

Ельзу Шнетінберт знали в селі як Ольгу Міцевич, також вона відома за вуличним прізвиськом Німка. Її предки приїхали в Російську імперію y XVIII сторіччі.

"У війну в нашому Берестяному життя кипіло, як у казані. В ньому бували і повстанці, і радянські партизани, і поляки, і німці", — розповів 85-річний мешканець села Кирило Мізун.

За його словами, Берестяне німці вирішили спалити після бою з радянськими партизанами в листопаді 1943 року.

"Після бою 7 сільські хлопчаки бігали в ліс дивитися на забитого генерала. Тоді здерли з нього золоті погони і кашкета, - розповів 83-річний Павло Папежук. - Один із пацанів — його вже немає на світі — заховав свої "трофеї" у клуні в сніп. Німецькі солдати цілком випадково наткнулися на них. Брали солому, розв’язали снопа, а звідти й випала "знахідка".

Німці вирішили покарати село, вважаючи його мешканців причетними до смерті генерала.

Щоб ніхто не втік, власовці [члени Російської визвольної армії, яка воювала на стороні нацистів - ІП] оточили село, а людей стали зганяти до величезної клуні, повідомляє видання. Там назбиралося 200 осіб: старі й молоді, жінки і дітки.

Як згадує 82-річний Антон Борщевич, біля клуні вже стояли каністри з бензином і декілька кулеметів. Саме в цей момент прибігла Шнетінберт й заповзялася щось дуже емоційно пояснювати фашистським офіцерам, які командували каральним загоном. Навіть стала перед ними на коліна.

Нині ми можемо тільки здогадуватися, про що була та розмова. Але всі очевидці погоджуються: саме ця німецька жінка відвернула страшну трагедію. На її благання німці відпустили людей, але попередили, що виходити із села можна тільки дорогою, яка веде на Сильне.

Село спалили, також було спалено у клуні 14 берестянців, які почали втікати до лісу і яких затримали власівці за підозрою у зв'язках із партизанами.

Зараз на могилі Ольги Шнетінберт–Міцевич у Берестяному - старий дубовий хрест, на якому ледве видно дві дати — життя і смерті. Якщо вірити написові на хресті, жінка прожила 95 років.

"Ми хочемо поставити тут пам'ятник, — зазначив краєзнавець Микола Подзюбанчук. - Адже ця жінка варта того, щоб про неї пам'ятали нащадки".

Як відомо у червні 2013 року у селі Вікторяни (Луцький район Волині) відкрили пам’ятник загиблим односельчанам, яких спалили німецькі карателі у червні 1943-го.

Дивіться також інші матеріали за темою "Монументи"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.