Спецпроект

Німецькі музеї обговорять методи трактування "незручної" історії

Німецькі історики критикують східнонімецькі музеї за те, що в них практично не зачіпається тематика, пов'язана з періодом нацистської диктатури в Німеччині та диктатури СЄПН в НДР. Цій проблемі присвячена триденна наукова конференція, що відкривається в четвер, 17 жовтня, у Потсдамі

Про це пише dw.de.

"Денацифікована зона? Як висвітлюють період націонал-соціалізму східнонімецькі міські та регіональні музеї", - така тема форуму, організованого в Потсдамському музеї Музейним об'єднанням федеральної землі Бранденбург спільно з Постдамським Центром вивчення сучасної історії.

Музейним працівникам надається можливість активно обговорити те, як поставити заслін праворадикальних проявам і формуванню екстремістських настроїв у суспільстві. При цьому організатори конференції допускають, що диференційованого підходу до трактування історії націонал-соціалізму в регіонах не уникнути.

Втім, призначення даної конференції якраз і полягає в тому, щоб допомогти краєзнавчим музеям у формуванні їх ідентичності та методів роботи з цільовою аудиторією, підкреслюють організатори форуму.

Берлінський вчений Клаус Альхайм напередодні Потсдамського форуму нагадав про те, що для молодого покоління німців епоха націонал-соціалізму та вчинені в той період злочини проти людяності канули в далеке минуле. І для того щоб протистояти забуттю і просвіщати молодь, "необхідні хороші регіональні музеї та меморіали", вважає Клаус Альхайм.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.