Спецпроект

У Берліні побудують новий музей мистецтва XX століття

У Берліні поряд з Потсдамською площею побудують окремий музей для мистецтва XX століття. Будівництво нового музею обійдеться місту в 130 мільйонів євро і може бути завершено у 2022 році за умови, що роботи почнуться в 2014-му. Будівлю планують побудувати позаду Нової національної галереї.

Про це пише lenta.ru.

У новій галереї будуть розміщені картини з приватних колекцій Еріха Маркса і сім'ї Пітцш, які колекціонери подарували місту в 1990-2000-х роках. У числі робіт, що увійдуть до зібрання нового музею, роботи Енді Уорхола, Йозефа Бойса, Ансельма Кіфера, Роберта Раушенберга, Сая Твомблі, Генрі Мура, Макса Ернста, Рене Магрітта, Хуана Міро, Марка Ротко, Василя Кандинського та Джексона Поллока.

Рішення берлінських чиновників про будівництво нової будівлі для зібрання мистецтва XX століття обумовлено тим, що музейні чиновники не змогли знайти місце для експозиції подарованих Берліну картин. При передачі картин місту Улла і Хайнер Пітцш поставили умову, що полотна не будуть лежати в сховищах, а стануть доступні широкій публіці. Колекцію, передану місту в 2010 році, виставляли в різних міських музеях, але постійної експозиції до цих пір так і не створили.

За словами президента Фонду прусської культурної спадщини Германа Парцингер, будівля музею терміново необхідна не тільки через зібрання Пітцш, але й тому, що картини XX століття, що зберігаються у фондах державних музеїв, теж ніде виставляти.

У липні 2012 року Фонд прусської культурної спадщини виступив з ініціативою звільнити під полотна художників XX століття будинок, який займає Берлінська картинна галерея. Для полотен Рафаеля, Рембрандта і Тиціана та інших художників до XX століття пропонувалося побудувати нову будівлю. Керівництво музею привернуло до проблеми увагу ЗМІ, написало петицію і влаштувало збір підписів за те, щоб залишити роботи старих майстрів в музеї.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.