Спецпроект

У Дессау створять музей Баухауза

Уряд федеральної землі Саксонія-Ангальт (Німеччина) виділить 12,5 мільйона євро на будівництво в міському парку Дессау музею Баухауза (Bauhaus-Museum). Така ж сума повинна надійти з федерального бюджету та інших джерел.

Про це пише dw.de.

Як заявив у вівторок, 2 липня міністр культури Саксонії-Ангальт Штефан Доргерло (Stephan Dorgerloh), це рішення знаменує початок підготовки до 100-річного ювілею Баухауза, який відзначатиметься в 2019 році.

Завдяки будівництву музею, місто зможе, нарешті, виставити колекцію, яка налічує близько 25 тисяч різних об'єктів і документів. Це зібрання є другим за величиною в світі після Архіву Баухауза (Bauhaus-Archiv) в Берліні.

Вища школа будівництва й художнього конструювання Баугауз, а також мистецьке об'єднання, яке виникло в її рамках , є однією з найяскравіших сторінок в історії архітектури та дизайну XX століття. Ідеї ​​архітекторів Баухауза змінили зовнішній вигляд безлічі міст у різних країнах світу.

Школа Баугауз заснована в 1919 році в Веймарі в результаті злиття Саксонсько-Веймарської вищої школи образотворчих мистецтв і Саксонсько-Веймарської школи прикладного мистецтва. Її першим керівником і генератором ідей став видатний німецький архітектор Вальтер Гропіус (Walter Gropius, 1883-1969), який стояв біля керма архітектурної революції XX століття. Пізніше Баугауз переїхав у Дессау, а потім до Берліна.

У 1933 році під тиском націонал-соціалістів Баугауз був закритий, а його будинок передано націонал-соціалістській молодіжної організації. Баугауз охрестили "церквою марксизму", а його учасників - "групою єврейсько-більшовицьких архітекторів". Вальтеру Гропіусу довелося покинути батьківщину. Останні роки життя він провів у США.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.