За розбитого у Києві Леніна дали 2-3 роки умовно

Шевченківський районний суд Києва в особі судді Слободенюка визнав винними громадян, які руйнували пам’ятник керівнику партії більшовиків (Російська імперія) і лідеру більшовицької революції 1917 року Володимиру Леніну на бульварі Шевченка у Києві.

Про це повідомляє УП із посиланням на прес-службу партії "Свобода".

Миколі Коханівському присуджено 3 роки обмеження волі з відтермінуванням 2 роки, голові Дубровицької районної організації ВО "Свобода" (Рівненщина) Олександрові Задорожному,  Андрієві Тарасенку, Богданові Франту та Іванові Срібному – по 2 роки обмеження волі з відтермінуванням 2 роки.  

Націоналісти оскаржуватимуть вирок в апеляційному суді.

Як відомо, у ніч на 30 червня 2009 року п'ятеро активістів організацій "Конгрес українських націоналістів" і "Тризуб" ім. Степана Бандери відбили ніс і кисть лівої руки в пам'ятника Леніну.

Щодо них порушили кримінальну справу, звинувативши в хуліганстві й пошкодженні монумента національного значення.

Однак 30 жовтня Шевченківський районний суд Києва зняв друге обвинувачення, оскільки в матеріалах справи не знайшлося документів, що підтверджують національний статус пам'ятника, але обвинувачення в хуліганстві залишив у силі.

З 2011 року активісти Компартії охороняють пам'ятник Леніну на бульварі Шевченка в Києві.

Хроніку руйнування пам'ятників в Україні дивіться за темою "Вандалізм"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.