За розбитого у Києві Леніна дали 2-3 роки умовно

Шевченківський районний суд Києва в особі судді Слободенюка визнав винними громадян, які руйнували пам’ятник керівнику партії більшовиків (Російська імперія) і лідеру більшовицької революції 1917 року Володимиру Леніну на бульварі Шевченка у Києві.

Про це повідомляє УП із посиланням на прес-службу партії "Свобода".

Миколі Коханівському присуджено 3 роки обмеження волі з відтермінуванням 2 роки, голові Дубровицької районної організації ВО "Свобода" (Рівненщина) Олександрові Задорожному,  Андрієві Тарасенку, Богданові Франту та Іванові Срібному – по 2 роки обмеження волі з відтермінуванням 2 роки.  

Націоналісти оскаржуватимуть вирок в апеляційному суді.

Як відомо, у ніч на 30 червня 2009 року п'ятеро активістів організацій "Конгрес українських націоналістів" і "Тризуб" ім. Степана Бандери відбили ніс і кисть лівої руки в пам'ятника Леніну.

Щодо них порушили кримінальну справу, звинувативши в хуліганстві й пошкодженні монумента національного значення.

Однак 30 жовтня Шевченківський районний суд Києва зняв друге обвинувачення, оскільки в матеріалах справи не знайшлося документів, що підтверджують національний статус пам'ятника, але обвинувачення в хуліганстві залишив у силі.

З 2011 року активісти Компартії охороняють пам'ятник Леніну на бульварі Шевченка в Києві.

Хроніку руйнування пам'ятників в Україні дивіться за темою "Вандалізм"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.