У ФРН ПІДТВЕРДИЛИ, ЩО КОРЮКІВКА - НАЙБІЛЬША КАРАЛЬНА АКЦІЯ НАЦИСТІВ

Центральне відомство з розслідування злочинів націонал-соціалістичного режиму ФРН підтвердило, що під час знищення мирного населення міста Корюківки (Чернігівська область) у 1943 році загинуло 7 тисяч людей.

Про це повідомляє "День" із посиланням на словами наукового співробітника Українського інституту національної пам’яті Сергія Бутка.

За словами науковця, інститут отримав відповідь від органів Федеративної Республіки Німеччина на запит щодо даних про організаторів масових знищень у березні 1943 року мирного населення містечка Корюківка Чернігівської області.

"У відповіді сказано, що масове вбивство жителів Корюківки здійснила зондеркоманда 4а (Sonderkommfndo 4a), — зазначив Бутко. — Мета каральної акції — знищення населеного пункту як помста та засіб залякування".

За словами науковця, це - нова інформація, яка дає можливість встановити назву карального формування, що здійснило цей злочин.

Науковець також додає: "Айнзатцгрупа "С", що діяла на території України, знищила 975 тисяч осіб. У березні 1943 року її очолював бригадефюрер СС генерал-майор поліції Макс Томас, а штаб розташувався в Полтаві".

Саме до складу Айнзатцгрупи "С" входила зондеркоманда 4а. Одним із її найвідоміших злочинів став масовий розстріл 29 і 30 вересня 1941 року в Бабиному Яру на околиці Києва майже 34 тисяч євреїв.

На час Корюківської трагедії зондеркоманду 4а очолював штурмбанфюрер СС Теодор Хрістенсен, її штаб розташовувася в Харкові.

Треба врахувати, що особовий склад таких зондеркоманд був нечисленний, і її члени були розкидані по різних гарнізонах.

Тому їхні представники на виконання наказів про знищення цивільного населення та військовополонених постійно залучали військовослужбовців підрозділів німецьких і угорських армійських частин, каральні формування та колаборантів із числа місцевої допоміжної поліції, підпорядкованої німецькій військовій адміністрації та німецькій цивільній окупаційній адміністрації (райхскомісаріатам).

"Містечко Корюківка на Чернігівщині входило до території відповідальності 399-ї головної польової комендатури, яка розміщувалася в місті Конотопі Сумської області й підпорядковувалася VІІ відділу при штабі групи армій "Південь" збройних сил нацистської Німеччини, — зазначив Бутко. — Таким чином, ще потребує дослідження на основі документів встановлення складу карального загону на чолі з представниками зондеркоманди 4а, який знищив Корюківку".

Тим часом в інформації Центрального відомства з розслідування злочинів націонал-соціалістичного режиму ФРН вказано, що відповідальними за знищення Корюківки разом із її мешканцями є тодішній начальник штабу 399-ї головної польової комендатури Байєр Бруно Франц та каральна група (Strafkommando) 399-ї головної польової комендатури.

У листі головного прокурора Курта Грімма щодо долі організатора масового вбивства Байєра повідомлено таке: "Він проходив у нас за справою під актовим номером 204 AR-Z 269/60. У справі була ціла низка злочинів, здійснених на території нинішньої України. У подальшому її вели різні прокуратури, але при цьому Байєр не був названий ні обвинувачуваним, ні підсудним, імовірно через те, що він помер на початку 1961 року".

Важливим є також підтвердження Центральним відомством з розслідування злочинів націонал-соціалістичного режиму ФРН масштабів Корюківської трагедії висновку Чернігівської обласної комісії з встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці від 17 грудня 1943 року та оцінок і розрахунків українських істориків — майже сім тисяч осіб мирного населення.

Така кількість жертв доводить, що Корюківська трагедія є найбільшою кривавою каральною акцією нацистів у Європі — знищення населеного пункту разом із цивільним населенням у Другій світовій війні.

Дивіться також: "Корюківка. Імена катів стають відомі"

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.