Спецпроект

Франкфуртський музей представляє пам'ятки світової культури

У Німецькому архітектурному музеї (Deutsches Architekturmuseum) у Франкфурті-на-Майні в середу, 6 лютого, відкрилася виставка, що розповідає про об'єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Німеччині.

Про це пише dw.de.

Серед експонатів - виконаний з дерева макет церкви Святого Михайла в нижньосаксонському Гільдесгаймі, зведеної близько 1050 року. В експозиції представлені робочі екскізи абстрактних вітражів, виготовлених для знаменитого Кельнського собору відомим сучасним німецьким художником Герхардом Ріхтером. Відвідувачі можуть побачити також зразок плитки, що застосовувалася для облицювання побудованого в середині XVIII століття палацу Аугустусбург в Брюле (Північна Рейн-Вестфалія), металева шафка з колишнього сталеливарного заводу "Фельклінгер Хютте", побудованого в 1873 і знаходиться під охороною ЮНЕСКО як пам'ятник індустріалізації, чимало інших різноманітних експонатів.

У списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Німеччині значиться 37 найменувань. За кількістю таких об'єктів ця країна займає п'яте місце в світі, поступаючись Італії, Іспанії, Китаю та Франції. У число найбільш значимих пам'ятників входять Ахенський собор (VIII - IX століття), собор в Шпайєрі (XI століття), резиденція єпископа з парком і палацовою площею в Вюрцбурзі (XVIII століття), античні ворота Порта Нігра, кафедральний собор і церква Лібфрауенкірхе в Трірі ( I-III століття), монастир і надбрамна капела в гессенському місті Лорш (VIII-IX століття), пам'ятні місця Мартіна Лютера (Martin Luther) в східнонімецьких містах Айслебен і Віттенберг (XV-XVI століття).

Крім макетів, в експозиції представлені фотографії, картини та графіка, різноманітний інформаційний матеріал. Особлива увага приділяється проблемам збереження пам'яток Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в контексті сучасного розвитку міст і регіонів.

Виставка працює до 26 травня.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.