У Грузії відновили пам'ятник Сталіну. ФОТО

У грузинському селі Земо Алвані відновили пам'ятник Йосипу Сталіну, який було демонтовано у червні 2011 року. Є плани щодо відновлення монумента Сталіну на його батьківщині в місті Горі.

Про це повідомляють Тексти з посиланням на "Грузія-online".

Представник місцевої влади Давід Каадзе зазначив, що пам'ятник, який спочатку викинули в кущі на околиці села, зберігався у якогось підприємця.

Монумент був відновлений за ініціативою нової адміністрації Ахметського району. Найближчими днями відбудеться його офіційне відкриття.

Фото: kaukasus.blogspot.com

Питання про перегляд ставлення до радянського минулого актуалізовалось у Грузії після зміни влади. Наприкінці жовтня, нагадаємо, в країні був сформований новий уряд на чолі з мільярдером Бідзіною Іванішвілі.

Одним із перших кроків нової влади була спроба припинити діяльність Музею радянської окупації у Тбілісі.

Після виборів стало відомо, що група громадян збирає підписи за повернення пам'ятника Сталіну в центр міста Горі. Скульптура радянського вождя, яку встановили там на початку 1950-х років, була демонтована в 2010 році. Тоді це рішення публічно підтримав президент Саакашвілі, який звинуватив Сталіна в "окупації" республіки.

Передбачалося, що ця скульптура буде перенесена в будинок-музей Сталіна в місті Горі, проте цього так і не було зроблено. Пізніше журналісти виявили пам'ятник на землі на околиці міста. Правда, в міністерстві культури Грузії заявили, що рішення про відновлення пам'ятника в Горі не прийняте.

Як відомо, російські комуністи хочуть знову назвати місто Волгоград на честь Сталіна.

У травні 2012 року у Києві, Одесі і Львові встановили дерев'яні пам'ятники "Сталіну, який пісяє".

У грудні 2011 року українські комуністи та їхні прихильники поклали квіти до "місця майбутнього пам'ятника" Сталіну на Європейській площі у Києві.

У квітні 2011 року громадськість Луцька змусила комуністів демонтувати намет у центрі міста, в якому комсомольці збирали пожертви на відновлення знищеного вибухом погруддя Сталіна в Запоріжжі. Після цього Волинський окружний адміністративний суд заборонив збір коштів у Луцьку на відновлення Сталіна.

В листопаді 2011 року департамент архітектури та містобудування Запорізької міськради визнав відновлений пам'ятник Йосипу Сталіну, встановлений у скляній вітрині в стіні облкомітету КПУ, елементом декоративного оформлення інтер'єру.

Перше погруддя Сталіну в Запоріжжі було встановлено 5 травня 2010 року перед будинком Запорізького обкому КПУ. За його виготовлення комуністи заплатили 109 тисяч гривень.

28 грудня 2010 невідомі пошкодили бюст, відрізавши йому голову. Відповідальність за скоєне взяла на себе націоналістична організація "Тризуб".

У новорічну ніч 31 грудня невідомі підірвали пам'ятник Сталіну, проте встановити їхні особи слідству так і не вдалося.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.