Спецпроект

СПІВРОБІТНИКІВ "СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ" ЗМУШУЮТЬ ПИСАТИ ЗАЯВИ

Нове керівництво Національного заповідника "Софія Київська" проводить масові звільнення співробітників, змушуючи їх писати заяви за власним бажанням або знаходячи надумані причини.

 

Про це на своїй сторінці в Facebook учора, 15 серпня, написала провідний науковий співробітник заповідника Наталія Синкевич, повідомляють Ukranews.

"Реалії наукової дискусії в Україні. Сьогодні мене в буквальному значенні слова змусили написати заяву за власним бажанням у Національному заповіднику "Софія Київська", погрожуючи звільненням за прогул і змушуючи моїх колег писати доповідні, - пише науковець. - Причина - критична стаття на діючого заступника з наукової роботи [Єлизавети Архипової], написана 2 роки тому".

Зі слів Синкевич, за останній місяць у такий спосіб було звільнено п'ять кандидатів і один доктор наук, а саме - доктор історичних наук Надія Нікитенко, кандидат історичних наук Ірина Марголіна, кандидат історичних наук Ірина Преловська, кандидат історичних наук В'ячеслав Корнієнко, провідний науковий співробітник Михайло Нікітенко, головний архітектор Ольга Самойленко.

Причиною кадрової чистки є стара дискусія про час заснування Софії - попереднє керівництво дотримувалося тези про те, що монастир був побудований ще князем Володимиром, у той час як нинішнє - його сином Ярославом.

Ці позиції важливі тим, що лягли в основу багатьох наукових робіт, а відповідно, й наукового авторитету українських істориків, у тому числі й нинішніх керівників заповідника.

Синкевич додала, що її стаття проти Архипової, що була опублікована два роки тому й стосувалася датування декору головного вівтаря, також була сполучною ланкою в концепції датування заснування Софії.

У коментарі Ukranews один із колишніх співробітників Софії заявив, що новий директор Олена Сердюк уже замінила все оформлення експозицій відповідно до свого розуміння. В основі його лежать праці історика Петра Толочка, видані ще в радянські часи, які приписують заснування Софії Ярославові.

Колишній співробітник також додав, що дирекція заповідника боїться звільняти людей з наказів, тому створила такі умови роботи, що ті змушені писати заяви за власним бажанням.

"Зате на сайті заповідника висить лист-запрошення на роботу вихованців П.П. Толочка - співробітників інституту археології", - додав він.

"Наука в заповіднику ліквідована як формально (усе відділи перестали бути науковими), так і за принципом "немає вчених, немає й науки", - повідомив співрозмовник Ukranews.

 

Слід зазначити, що у вересні 2011 року пройшли урочисті заходи, пов'язані зі святкуванням тисячоліття Софіївського собору, але при цьому серед істориків досі не існує єдиної думки з приводу дати початку будівництва храму.

Нагадаємо, Сердюк була призначено гендиректором Національного заповідника "Софія Київська" 15 червня наказом міністра культури Михайла Кулиняка. Після її призначення колектив заповідника заявив, що побоюється закриття наукового відділу заповідника.

Як відомо, на початку року Мінкульт звільнив ряд керівників провідних музеїв. Серед них було звільнено й генерального директора Національного заповідника "Софія Київська" Нелю Куковальську. Зараз Куковальська намагається поновитися на посаді через суд.

Також звільнили генерального директора Національного музею Тараса Шевченка Наталю Клименко. Її місце посів Дмитро Стус.

Було змінено й керівництво Національного музею народної архітектури та побуту в Пирогово.

Читайте також: "Музейний заколот. Про звільнення і призначення чільних кадрів галузі"

 

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.