Спецпроект

СПІВРОБІТНИКІВ "СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ" ЗМУШУЮТЬ ПИСАТИ ЗАЯВИ

Нове керівництво Національного заповідника "Софія Київська" проводить масові звільнення співробітників, змушуючи їх писати заяви за власним бажанням або знаходячи надумані причини.

 

Про це на своїй сторінці в Facebook учора, 15 серпня, написала провідний науковий співробітник заповідника Наталія Синкевич, повідомляють Ukranews.

"Реалії наукової дискусії в Україні. Сьогодні мене в буквальному значенні слова змусили написати заяву за власним бажанням у Національному заповіднику "Софія Київська", погрожуючи звільненням за прогул і змушуючи моїх колег писати доповідні, - пише науковець. - Причина - критична стаття на діючого заступника з наукової роботи [Єлизавети Архипової], написана 2 роки тому".

Зі слів Синкевич, за останній місяць у такий спосіб було звільнено п'ять кандидатів і один доктор наук, а саме - доктор історичних наук Надія Нікитенко, кандидат історичних наук Ірина Марголіна, кандидат історичних наук Ірина Преловська, кандидат історичних наук В'ячеслав Корнієнко, провідний науковий співробітник Михайло Нікітенко, головний архітектор Ольга Самойленко.

Причиною кадрової чистки є стара дискусія про час заснування Софії - попереднє керівництво дотримувалося тези про те, що монастир був побудований ще князем Володимиром, у той час як нинішнє - його сином Ярославом.

Ці позиції важливі тим, що лягли в основу багатьох наукових робіт, а відповідно, й наукового авторитету українських істориків, у тому числі й нинішніх керівників заповідника.

Синкевич додала, що її стаття проти Архипової, що була опублікована два роки тому й стосувалася датування декору головного вівтаря, також була сполучною ланкою в концепції датування заснування Софії.

У коментарі Ukranews один із колишніх співробітників Софії заявив, що новий директор Олена Сердюк уже замінила все оформлення експозицій відповідно до свого розуміння. В основі його лежать праці історика Петра Толочка, видані ще в радянські часи, які приписують заснування Софії Ярославові.

Колишній співробітник також додав, що дирекція заповідника боїться звільняти людей з наказів, тому створила такі умови роботи, що ті змушені писати заяви за власним бажанням.

"Зате на сайті заповідника висить лист-запрошення на роботу вихованців П.П. Толочка - співробітників інституту археології", - додав він.

"Наука в заповіднику ліквідована як формально (усе відділи перестали бути науковими), так і за принципом "немає вчених, немає й науки", - повідомив співрозмовник Ukranews.

 

Слід зазначити, що у вересні 2011 року пройшли урочисті заходи, пов'язані зі святкуванням тисячоліття Софіївського собору, але при цьому серед істориків досі не існує єдиної думки з приводу дати початку будівництва храму.

Нагадаємо, Сердюк була призначено гендиректором Національного заповідника "Софія Київська" 15 червня наказом міністра культури Михайла Кулиняка. Після її призначення колектив заповідника заявив, що побоюється закриття наукового відділу заповідника.

Як відомо, на початку року Мінкульт звільнив ряд керівників провідних музеїв. Серед них було звільнено й генерального директора Національного заповідника "Софія Київська" Нелю Куковальську. Зараз Куковальська намагається поновитися на посаді через суд.

Також звільнили генерального директора Національного музею Тараса Шевченка Наталю Клименко. Її місце посів Дмитро Стус.

Було змінено й керівництво Національного музею народної архітектури та побуту в Пирогово.

Читайте також: "Музейний заколот. Про звільнення і призначення чільних кадрів галузі"

 

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.