У Львові вшанували архівіста, який вивчав "дофедорівське" книгодрукування

У Львові відкрили виставку, присвячену Оресту Мацюку - директору Львівського історичного архіву (1991-1999) і видатному фахівцю з історії паперу та українського книгодрукування.

Про це повідомляє "Радіо Свобода".

24 червня вченому мало б виповнитись 80.

Наприкінці 1960-х років наукова стаття Ореста Мацюка "Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова?" спричинила величезний скандал.

Дослідник на основі віднайдених у львівському архіві документів довів, що у Львові друкарні були в 1460 році, тобто ще до приїзду у місто Івана Федорова (Федоровича) у 1572 році.

Відтак Орест Мацюк перекреслив усі наукові твердження радянських дослідників, які Івана Федоровича вважали першодрукарем, по суті, доводив, що друкарство в Україну прийшло не з Москви, а з Заходу.
 
Науковець знайшов невідомі архіви – інвентар книг Словітського монастиря, в якому є перелік львівських і київських друкарень дофедорівського періоду, а також документ XVIII століття про те, що Степан Дропан у XV столітті подарував Львівському Онуфріївському монастиреві друкарню і був першим українським друкарем.
 
На виставці у Центральному державному історичному архіві України у Львові, присвяченій науковцю, представлені документи, які розповідають про життя Ореста Мацюка, його працю в архіві, публікації, а це дослідження про виробництво паперу і з філігранології (історична наука про водяні знаки на давніх паперах).

Ніхто з науковців після смерті Ореста Мацюка, а минуло майже 14 років, серйозно не займався темою дофедорівського книгодрукування в Україні, зазначає керівник відділу публікацій та інформації документів Центрального державного історичного архіву України у Львові Ігор Смольський.
 
"Перша публікація на цю тему Ореста Мацюка була у 1968 році, потім в 1972 році. Розвідка будувалась лише на документах архіву, - каже Смольський. - Російські історики називали Ореста Мацюка львівським архівістом-фальсифікатором, бо його публікації розвіювали міфи радянського часу. Але Орест Мацюк опирався лише на достовірні архівні джерела".
 
Окрім давнього паперу, Орест Мацюк захоплювався замками, фортецями, городищами, церквами, костелами; шукав легенди і перекази, мандруючи українськими містами і селами. Він написав ґрунтовну дослідницько-пізнавальну книжку "Замки і фортеці Західної України".

Виставка започатковує низку заходів, присвячених колишньому директору Львівського історичного архіву.

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.