На Луганщині хочуть пам'ятник царю, який забороняв українську мову

У Ровеньках Луганської області розглядають питання про відновлення бюста Олександра II - російського імператора з династії Романових.

Як повідомили "Інтерфаксу" в Ровеньківській міській раді, на сесії 25 травня депутати прийняли рішення дати згоду на оформлення документів для установки бюста.

Однак остаточного рішення про його встановлення немає. Не визначено також, де ставити монумент. Найімовірніше, це буде його історичне місце - колишній пам'ятник стояв на вулиці Олександрівській, яка зараз носить ім'я Леніна.

Бюст буде точною копією пам'ятника, що стояв у Ровеньках з 1911 року. Тоді його встановили на честь 50-річчя відміни кріпосного права. Гроші на нього зібрали селяни - жителі слободи Ровенецької. Однак проіснував монумент недовго - його зруйнували в 1917-19 рр.

Виготовлять бюст у Росії, в Бєлгородській області - в місті-побратимі Ровеньок з тією ж назвою. Бєлгородський скульптор Микола Шептухін сам запропонував передати місту в дар копію бюста імператора.

Олександр ІІ (1818-1881) — російський імператор з 1855 до 1881 року. Здійснив ряд реформ: армійську, земську, судову, у 1861 скасував кріпосне право, за що одержав епітет "Визволитель".

З 1863 року перейшов до реакційної внутрішньої політики, в 1864-му жорстоко придушив національно-визвольне повстання в Польщі.

Щодо України проводив агресивну шовіністичну політику, забороняв використання української мови (Валуєвський указ 1863 р., Емський акт 1876 р.). Убитий під час терористичного замаху народовольцями.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.