У Львові вандали закликати "давити жидів і хохлів"

Невідомі облили синьою і червоною масляною фарбою меморіал Жертвам Голокосту у Львові, а також іменні плити.

Про це сьогодні повідомили у Львівському товаристві єврейської культури ім. Шолом Алейхема.

На стіні меморіалу написали синьою фарбою з балончика напис, який принижує як євреїв, так і українців: „Дави жида и хохла”, а також кілька інших образливих висловів.

Меморіал розташований на проспекті В’ячеслава Чорновола - неподалік від центру міста.

 Фото: portal.lviv.ua

"Вражає байдужість людей, адже меморіал розташований біля автобусної зупинки, а синю фарбу видно з вікон маршруток, однак ніхто не звернувся в міліцію”, - зазначається у повідомленні.

Товариство єврейської культури має намір звернутися до мера міста Андрія Садового, міського управління МВС і в прокуратуру, щоб були прийняті відповідні заходи і покарані винні в акті вандалізму, - наголошується у повідомленні.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.