В Єгипті 10 людей загинули, намагаючись відкопати стародавні скарби

В невеликому населеному пункті Араб аль-Манасра в центральній частині Єгипту десять людей були поховані заживо під землею, намагаючись зробити нелегальний підкоп і дістати стародавні скарби.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на "Франс Прес".

Десять осіб, серед них чотири брати, намагалися через тунель потрапити під один із будинків у селі Араб аль-Манасра, де, за їхніми відомостями, знаходилися скарби. Однак стіни тунелю не витримали, й викрадачів завалило землею.

"Ми повинні проводити роботу на багатьох рівнях, щоб покласти край цим способам швидкого збагачення, коли люди копають заради ілюзії", - повідомив глава департаменту античних цінностей Луксора Мансур Борейк.

Жага швидкої наживи спонукає багатьох єгиптян займатися нелегальними археологічними розкопками, особливо в районах, де в землі заховано безліч цінних старожитностей - Луксорі, Асуані і Каїрі.

Як відомо, у січні 2010 року мародери використали масові заворушення в Каїрі та інших містах, щоб розграбувати музеї та археологічні сховища з артефактами Стародавнього Єгипту.

Читайте на ІП про інші новини кримінального світу "чорної археології".

Про випадки віднайдення скарбів читайте за тегом "скарби".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.