Анонс: виставка особистих речей тих, кого убили в Биківні

25.11.2011 року о 17:00 у комплексі "Мистецький арсенал" відбудеться відкриття виставки-проекту "Правда рятує од смерті…", присвяченої трагедії, що сталася у Биківнянському лісі та пам’яті сотень тисяч невинно убієнних людей.

Ініціатором проекту є президент України 2005-2010 рр. Віктор Ющенко.

"Відкрити правду – наш обов’язок перед світлою пам’яттю тисяч жертв, похованих у Биківнянському лісі, та перед прийдешніми поколіннями, - ідеться у прес-релізі організаторів проекту. - Забуття чи замовчування нашої справжньої історії – прямий шлях до повторення цих злочинів".

 

Організатори хочуть нагадати усім, що "за страшними цифрами масових розстрілів стоять тисячі обірваних життів найкращих представників суспільства – лікарів, вчених, викладачів, священників, офіцерів. Усі ці люди були поховані у братських могилах без відправлення будь-якого поховального обряду чи то навіть громадянської панахиди".

Проведенням такого проекту організатори хочуть привернути увагу суспільства і держави до проблем національного заповідника, згуртувати громадськість навколо ідеї створення у Биківні масштабного міжнародного музейно-меморіального комплексу світового рівня.

ДОВІДКА:

У Биківні знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об'єкт спеціального призначення НКВД, де у кінці 30-х –  40-х рр.. відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих.

За даними науковців, за 5 років у Биківні було замордовано понад 100 тисяч осіб - представників більше сорока національностей, безжально знищених комуністичною владою. Більшість з цих безіменних могил – це поховання мирного часу, результат свідомого винищення тоталітарним режимом кращих представників суспільства.

При цьому слід зауважити, що більшість справ не розглядалася судом. Вироки виносили позасудові органи: колегії, "трійки", "двійки", особливі виїзні наради при НКВД СРСР та НКВС УРСР, позасудові органи прокуратури. Рідним або не надавали ніякої інформації, або повідомляли про те, що людина засуджена на 10 років без права листування.

Вперше злочин НКВД 30-х рр. влада під суспільним тиском визнала тільки у 1989 році. Кількість жертв Биківнянського поховання остаточно не встановлена, наводяться різні цифри: від 70 до 225 тис. Найбільш обґрунтованою є цифра 120 тис. жертв.

На сьогодні за виявленими і опрацьованими співробітниками СБУ документами встановлено прізвища 14191 особи. Решта імен жертв сталінського режиму ще чекають на оприлюднення.

--------------------------------

Виставка експонатів, знайдених під час розкопок на території Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" з 2001 по 2011 рік, буде діяти з 25 по 27 листопада 2011 року.

В експозиції будуть представлені більше трьох тисяч експонатів, які належали безвинно загиблим людям під час тоталітарних репресій 1937-1941 рр. Також усі бажаючі зможуть ознайомитись із концепцією розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили".

4 листопада 2011 року президентом Віктором Януковичем було надано доручення "Щодо забезпечення розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили", яким підтримано подальший розвиток заповідника та спорудження центральної частини Меморіалу жертв тоталітаризму до 1 серпня 2012 року.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.