Спецпроект

На Житомирщині відкрито меморіал Чуднівській битві

9 серпня в урочищі Шабелянка біля Чуднова Житомирської області урочисто відкрито та освячено духовенством меморіал "Чуднівська битва" на честь загиблих у битві 1660 року.

Як передає кореспондент УНІАН, участь у церемонії взяли голова Житомирської обласної ради Йосип Запаловський, голова Житомирської облдержадміністрації Сергій Рижук, представники районних рад та громадських організацій області, козацтво, духовенство, місцеві жителі та журналісти.

З нагоди відкриття меморіалу відбувся мітинг, під час якого його учасники згадали часи історичної давнини та провели паралель із сьогоденням.

Зокрема, наголошувалося, що українські політики повинні навчитися домовлятися. "Українці повинні вивчати свої історичні помилки, однією з яких є участь у згаданій битві козаків, які воювали як на польському, так і на російському боці",- наголосив на мітингу отаман Житомирського крайового козацького товариства "Поліська Січ" Анатолій Шевчук.

Меморіал створений коштом спонсорів. Споруда являє собою кількаметрову гранітну капличку, в середині якої - давній хрест, що зберігся з часів Чуднівської битви.

Документи про місце Чуднівської битви досліджував житомирський історик Іван Ярмошик, який розповів про хід досліджень на мітингу.

ДОВІДКА:

Чуднівська битва відбулася 27 вересня - 2 листопада 1660 року під час московсько-польської війни 1654-67 років. Московське військо капітулювало перед польським, тоді як союзники московитів козаки Юрія Хмельницького уклали нову угоду з Річчю Посполитою.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.