Спецпроект

На Львівщині перепоховали вояків Вермахту, Червоної армії і дивізії "Галичина"

23-24 липня у Бродівському та Золочівському районах Львівщини відбулися заходи із вшанування пам'яті українських вояків, полеглих під час німецько-радянської війни у липні 1944 року у "Бродівському котлі".

Як повідомили ZAXID.NET у прес-службі Львівської обласної ради, заходи організували Львівська обласна рада, Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять" та благодійний фонд "Броди-Лев".

До меморіалу на горі Жбир, що у селі Ясенів Бродівського району, за участі представників Львівської обласної ради, молодіжних організацій та колишніх дивізійників, відбулося покладання квітів та молитва за загиблими.

Також, вшановуючи пам'ять українців, які загинули, воюючи у німецьких та радянських військових формуваннях, у селі Червоне Золочівського району, на військовому кладовищі відбулося перепоховання останків загиблих вояків німецького Вермахту, радянської Червоної Армії, української дивізії "Галичина". 

В лісах під Бродами. Місцями боїв дивізії "Галичина"

"Вони будуть поховані поряд, і в цьому є певний символізм. Ми віддаємо данину пам`яті всім, хто воював у цій жахливій війні, - наголосив депутат Львівської обласної ради Андрій Холявка. - Пам'ять про цих людей заставляє нас відповідальніше ставитися до нашої держави. Адже існування незалежної України є гарантією того, що більше таких війн у Європі не буде".

Реконструкція прориву з оточення

Опісля перепоховання останків відбулося театралізоване військово-історичне дійство "Бродівський котел". Під час нього було реконструйовано останній бій Бродівського оточення, котрий відбувся 22 липня 1944 року між селами Червоне (Лядське) та Ясенівці.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.