Спецпроект

Угорський суд виправдав угорця, звинуваченого в убивстві євреїв і ромів

Угорський суд виправдав колишнього угорського жандарма, 97-річного Шандора Кепіро, звинуваченого у військових злочинах в Сербії в 1942 році.

Про це повідомляє "Жеч Посполіта".

За словами прокурорів, патруль під командуванням Кепіро, що перебував на той час у званні капітана, знищив чотирьох людей у місті Новий Сад в Сербії 23 січня 1942. Кепіро також підозрюють у виконанні страти більш ніж тридцяти цивільних осіб на березі Дунаю.

Прокурор зажадав довічного ув'язнення для Кепіро. Історики, призначені в якості експертів в процесі, заявили, що документи, на яких грунтується звинувачення, були або неповні, або погано перекладені.

Оголошення виправдального вироку було зустрінуте оплесками десятки людей, присутніх в залі суду.

Кепіро, який після війни втік до Аргентини, де жив до повернення в Угорщину в 1996 році, був у списку найбільш розшукуваних нацистських злочинців Центру Візенталя. У 2006 році його місцезнаходження вирахував працівник Центру Єфраїм Зурофф. Тоді ж угорська влада порушила справу проти Кепіро.

Між 21 і 23 січня 1942 року в Новім Саді було вбито більше 1200 мирних громадян - сербів, євреїв і ромів. В цей час Новий Сад разом із провінцією Воєводина був окупований угорськими військами. На початку 1942-го окупаційна влада розпочала каральні акції у відповідь на активність югославських партизан.

1938: угорські війська окуповують Ужгород і Мукачево (ВІДЕО)

"Виправдальний вирок не є несподіваним для угорського суспільства, яке ще не дозріло до того, щоб визнати своє минуле, - повідомила представниця Центру Візенталя в Сербії Анна Френкель. - Ми продовжуватимемо нашу боротьбу. До перемоги".

Центр Візенталя подав апеляцію.

Речник сербського суду з питань військових злочинів Бруно Векаріч зазначив, що поки що є тільки вирок першої інстанції: "Не можемо його коментувати. Але вочевидь не задоволені з такого рішення і чекаємо, що апеляція змінить його".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.