Спецпроект

Від КПУ вимагають розказати, як збиралися кошти на підірваного Сталіна

Суд Запоріжжя, який розглядає справу про ушкодження пам'ятника Сталіну, ухвалив вилучити в місцевому обкомі Компартії оригінали бухгалтерських документів, які підтверджують збиток, оцінений у 374 тис. гривень.

Таке рішення ухвалив Жовтневий райсуд Запоріжжя у вівторок, повідомляє "Інтерфакс-Україна".

Суд продовжив слухання кримінальної справи, порушеної у відношенні 9 активістів ВО "Тризуб", які відпиляли голову пам'ятнику Сталіну на території Запорізького обласного комітету Комуністичної партії.

У ході вивчення об'єктивності матеріальних претензій обкому КПУ, на балансі якого був пам'ятник Сталіну, суд ухвалив здійснити в позивача виїмку оригіналів бухгалтерських документів, які підтверджують заявлену суму збитку - 374 тис. грн.

Як зазначили адвокати підсудних, даних фінансових документів, які затребував суд, недостатньо. На їхню думку, необхідна повноцінна бухгалтерська ревізія обкому КПУ, щоб зрозуміти механізм пожертвувань на пам'ятник Сталіну, а також з'ясувати, як рухалися пожертвувані гроші, а також чи проводилися вони через банк.

Крім того, на думку захисту, необхідно провести будівельну експертизу пам'ятника, визначивши його реальну вартість.

Адвокати також підкреслили, що районна податкова інспекція, до якої вони зверталися за подібними даними, погодилася надати подібну інформацію тільки за рішенням суду.

"Суд відмовив у витребуванні документів, які могли б свідчити про те, які суми витрачалися обкомом на пам'ятник. Суд вважає цю справу заполітизованою, хоча представник потерпілих у суді заявив, що пам'ятник справді встановлювався з політичних переконань. Тому захист буде наполягати на задоволенні своїх клопотань" - заявив адвокат Володимир Прудовський.

Нагадаємо, у травні 2010 року Запорізький обком КПУ встановив у Запоріжжі погруддя Сталіну з силуміну. Сім місяців по тому - в грудні 2010 року - невідомі спиляли пам'ятнику голову, а в новорічну ніч його підірвали.

У спилюванні голови монумента звинувачують 9 членів націоналістичної організації "Тризуб". Вони були арештовані, але 13 квітня Жовтневий райсуд Запоріжжя звільнив їх на час судового процесу з-під арешту на поруки народних депутатів.

У вибуху пам'ятника Сталіну поки що немає навіть підозрюваних.

Мерія Запоріжжя називає встановлення комуністами пам'ятника Сталіну незаконним.

Обвинувачення в ушкодженні пам'ятника Сталіну в Запоріжжі було пред'явлено 9 "тризубівцям".

У квітні 2011 року в селі Новослобідка під Запоріжжям відкрили пам'ятник Леніну, гроші на який виділила КПУ.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.