Спецпроект

Архів Світличної (1970-80-ті роки) прибув із США в Україну

Архів української правозахисниці та громадської діячки Надії Світличної прибув в Україну. У Центральний державний архів літератури у Києві їх передала родина Надії Світличної.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

На думку фахівців, архіви Світличної дадуть змогу вивчати історію дисидентського руху в Україні. Архів Надії Світличної нараховує понад чотири тисячі документів.

До повернення архівних документів долучились українські та американські дипломати й науковці. За словами заступника міністра культури Тимофія Кохана, серед архівів є переписка Надії Світличної з українськими політв'язнями, її доповіді для міжнародних правозахисних організацій та літературні твори.

Дослідження архівів Надії Світличної важливі для вивчення дисидентського руху, каже її соратник, правозахисник Василь Овсієнко.

"Якби Надійчин архів увесь перевезти, тут би знайшлося кілька людей, котрі б роками сиділи і все те розбирали. А ми, доки є живі, могли б їх дещо проконсультувати, бо то матеріали Гельсинської групи з прав людини через Надію ішли на захід", - говорить Овсієнко.

Українська Гельсинська група - 40 учасників і 550 років неволі

1973 року за активну участь в Українській гельсинській групі з прав людини Надію Світличну засудили до 4 років ув'язнення. Покарання вона відбувала у Мордовських концтаборах.

А у 1978 році Світлична виїхала до США. Там вона опікувалася долею радянських політв'язнів та відродженням української державності. Тривалий час Надія Світлична працювала на Радіо Свобода у Нью-Йорку, редагувала "Вісник репресій в Україні".

"У 60-і роки ми були молоді, звичайно, були ідеалісти, і мрійники. Чи це були мрії про незалежність? Мені здається, що то би було зависоко і забагато. Я особисто, мабуть, не дуже й вірила, що це станеться за мого життя. Але мрія була така. Слава Богу, дожили!" - згадувала Надія Світлична.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.