Спецпроект

Завдяки витоку інформації кампанія в Іраку стала найбільш документованою війною в історії

Чергова сенсація від WikiLeaks - витік інформації про деталі іракської кампанії. Жодної аналітики, просто звіти про смерті, поранення і теракти. Зі 109 тисяч загиблих 66 тисяч - цивільні громадяни.

В США відбувся найбільший за масштабами витік засекречених матеріалів щодо війни в Іраці - 392 тисяч документів із Пентагону. Йдеться не про аналітичні записки, а про звичайні щоденні звіти американських військових - від початку кампанії до 2010 року.

Однак з цих звіті можна скласти уявлення про перебіг кампанії загалом. Ось статистика, яку уклали журналісти "Ґардіан". Нарешті можна дізнатися точну кількість загиблих за шість років війни (за винятком кількох днів, даних по яким немає) - 109 032.

З цих 109 тисяч - 3771 боєць міжнародної коаліції, 66081 цивільний, 23984 іракських бойовики і 15196 іракських правоохоронців та урядовців.

Загалом витік від WikiLeaks робить війну в Іраку найдетальніше документованою з усіх війн в історії.

Для прикладу: інфографіку про один день війни в Іраку (з лінком на звіт по кожному конкретному випадку) можна подивитися ось тут

WikiLeaks - міжнародна організація, який дозволяє усім бажаючим відносно легко і безпечно "зливати" і каталогізувати інформацію, котру не можна оприлюднити іншим чином. В її активі багато сенсаційних звітів - від секти саєнтологів до екологічних катастроф.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.