Суд зобов'язав Музей історії Києва повернути барельєф "Архангел Михаїл" Національному музею історії України

Господарський суд міста Києва задовольнив вимоги Національного музею історії України щодо барельєфа із зображенням архангела Михаїла.

Про це йдеться у повідомленні Національного музею історії України.

Барельєф кінця XVII століття "Архангел Михаїл" — один із перших експонатів у колекції Національного музею історії України (МІСТ). Нині артефакт демонструють у Музеї історії міста Києва, хоча договір тимчасового зберігання експоната сплив ще 15 березня 2024 року.

Цьогоріч Національний музей історії України відзначає 125-річчя від дати заснування Київського міського музею старожитностей і мистецтв, який є попередником МІСТ.  Команда музею планує низку заходів. Зокрема виставку "Хто як Бог? Образ Архистратига Михаїла в національній історії та культурі", що запланували на листопад 2024 року. Одним із її ключових експонатів є саме барельєф "Архангел Михаїл".

"Музей історії міста Києва досі не повернув експонат з тимчасового зберігання. Цим він порушив договірні зобов'язання і Кодекс музейної етики, а також створив перешкоди МІСТ у просвітницький і виставковій діяльності", — йдеться в повідомленні.

15 жовтня Господарський суд міста Києва задовольнив позовні вимоги Національного музею історії України.

 

Теми

"Мене 2-річну витягнули з-під мертвої мами". Радіо Свобода побувало в селі Угли, що пережило Волинську трагедію

Сарни ‒ Український інститут національної памʼяті отримав звернення від польської громадянки Кароліни Романовської щодо можливості проведення пошуку та ексгумації останків членів її родини, яких убили 12 травня 1943 року. УІНП погодив ці пошукові роботи в селі Угли Рівненської області на 2025 рік. Радіо Свобода поїхало в село Угли, що у Сарненському районі Рівненщини, щоб дізнатися, що там нагадує про трагедію 81-річної давнини? Що залишилося у пам'яті місцевих жителів про ті страшні часи в роки Другої світової війни?

Осип Тюшка. 40 років поряд зі Степаном Бандерою

Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Вони потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у Пласті й ОУН, мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух, одночасно відбували ув'язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен, спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об'єктами оперативних розробок кдб. Тільки роль і місце у тих чекістських планах і заходах для кожного відводилися різні.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.