Суд зобов'язав Музей історії Києва повернути барельєф "Архангел Михаїл" Національному музею історії України

Господарський суд міста Києва задовольнив вимоги Національного музею історії України щодо барельєфа із зображенням архангела Михаїла.

Про це йдеться у повідомленні Національного музею історії України.

Барельєф кінця XVII століття "Архангел Михаїл" — один із перших експонатів у колекції Національного музею історії України (МІСТ). Нині артефакт демонструють у Музеї історії міста Києва, хоча договір тимчасового зберігання експоната сплив ще 15 березня 2024 року.

Цьогоріч Національний музей історії України відзначає 125-річчя від дати заснування Київського міського музею старожитностей і мистецтв, який є попередником МІСТ.  Команда музею планує низку заходів. Зокрема виставку "Хто як Бог? Образ Архистратига Михаїла в національній історії та культурі", що запланували на листопад 2024 року. Одним із її ключових експонатів є саме барельєф "Архангел Михаїл".

"Музей історії міста Києва досі не повернув експонат з тимчасового зберігання. Цим він порушив договірні зобов'язання і Кодекс музейної етики, а також створив перешкоди МІСТ у просвітницький і виставковій діяльності", — йдеться в повідомленні.

15 жовтня Господарський суд міста Києва задовольнив позовні вимоги Національного музею історії України.

 

Теми

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.