Внаслідок ракетного удару у Львові загинула сім'я з роду Івана Франка

4 вересня внаслідок ракетного удару, завданого армією РФ по Львову, загинуло семеро осіб. Серед них — майже ціла сім'я з роду письменника Івана Франка.

Про трагічну звістку повідомив міський голова Львова Андрій Садовий.

"Після сьогоднішньої атаки живим на цьому фото залишився лише чоловік. Дружина Євгенія та троє їхніх доньок — Ярина, Дарина та Емілія — загинули у власному будинку", — написав Андрій Садовий.

Ярина Базилевич працювала програмною менеджеркою в офісі "Львів — молодіжна столиця Європи 2025". Дівчині був 21 рік. 18-річна Дарина Базилевич навчалася на другому курсі програми "Культурологія" Гуманітарного факультету УКУ. Наймолодшій доньці Еміліїбуло лише 7 років. 

У пресслужбі Українського католицького університету повідомили, що батько родини Ярослав Базилевич наразі перебуває в критичному стані. Варто зазначити, що пан Ярослав — онук Зоряна Базилевича, небожа Ольги Франко, яка була невісткою Івана Франка по синові Петру. Мати Ольги Франко була з роду Базилевичів.

"Щирі співчуття родині Базилевичів, Білевичів і Франків... Плачу разом з вами... Сьогодні рід великого Франка зазнав прямого удару в серце від того страшного "темного царства", яке несе росія", - написала на своїй сторінці у Фейсбук франкознавиця Наталія Тихолоз.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.