Депутати Верховної Ради України провалили голосування за дерусифікацію сотень населених пунктів

18 вересня депутати Верховної Ради України провалили голосування за постанову про дерусифікацію назв 333 населених пунктів України.

Про це повідомив народний депутат України, історик Володимир В'ятрович.

Депутати Верховної Ради України не ухвалили постанову № 11188 про дерусифікацію назв 333 українських населених пунктів. Зокрема, йдеться про перейменування 15 міст та 7 районів: Сєвєродонецьк на Луганщині на Сіверськодонецьк, Червоноград на Львівщині на Шептицький, Южноукраїнськ на Миколаївщині на Гард.

"За" проголосували лише 208 парламентарів із необхідних 226 нардепів. Зокрема, 75 парламентарів "не голосували", п'ятеро "утримались" і троє були "проти".

"На жаль, дуже довго відкладалося включення цієї постанови у порядок денний, цього тижня ми цього добилися і, на жаль, в залі забракло голосів для того, щоб проголосувати за надзвичайно важливе рішення позбавлення нашої мапи, маркерів руського міра", - зазначив Володимр В'ятрович.

Після невдалого голосування незадоволені нардепи заблокували трибуну з вимогою повторно винести постанову в сесійну залу.

Народний депутат Роман Лозинський заявив, що український парламент "провалив історичний шанс викинути з карти України все те, що було нав'язано Москвою протягом століть поневолення":

"Це тотальна ганьба для України. Це реванш. Обов'язково опублікую список усіх, хто був проти/утримався чи боягузливо не голосував за цю постанову або прикинувся мертвим", – написав Роман Лозинський у Facebook.

Натомість згодом спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук під час брифінгу запевнив, що Верховна Рада повернеться до питання декомунізації та дерусифікації назв понад 300 населених пунктів. За його словами, на засіданні погоджувальної ради ухвалили рішення внести до Ради нову постанову, з якої буде вилучено п'ять населених пунктів, з перейменуванням яких виникли проблеми — йдеться про Южне, Южноукраїнськ, Синельникове, Первомайськ і Павлоград.

"Ми ухвалили рішення, що погоджувальна рада - керівництво парламенту й керівники фракцій - внесе нову постанову, де прибере ці п'ять проблемних міст, сіл, селищ тощо в окремі постанови й проголосує цей пакет для того, щоб завершити деколонізацію України", - заявив Стефанчук.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.