В Україні планують перейменувати понад 300 населених пунктів

25 квітня Верховна Рада розгляне 336 перейменувань, зокрема 15 міст та 7 районів.

Про це йдетьмя у проєкті постанови №11188.

Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович закликав від імені всіх експертів, урядовців, представників місцевого самоврядування, які працювали над підготовкою постанови №11188 та підтримують повернення українцям їх символічного простору, президію парламенту посприяти тому, щоб це питання вчасно потрапило на голосування у зал і знайшло підтримку колег законодавців.

"Це дуже важливий крок який посилює нашу опірність ворожим впливам і пропаганді, повертає історичні назви, відновлює справедливість та сприяє реальній участі громадян в опануванні свого життєсвіту, формуванні символічного простору власної країни", - зазначив Антон Дробович.

Після ухвалення парламентом цієї постанови, у Дніпропетровській області місто Павлоград стане містом Матвіїв, Синельникове – Ріднопіллям, Першотравневськ – Шахтарським, а Новомосковськ – містом Самар.

Красноград і Первомайський у Харківській області отримають назви Берестин і Златопіль. Ватутіне у Черкаській області буде змінено на Багачеве, а Дружба на прикордонні Сумщини отримає назву, яку там і так давно вживають – Хутір-Михайлівський.

Червоноград у Львівській області, громада якого першою в Україні відправила на смітник Леніна, стане містом Шептицький. Порт-Анненталь — саме так буде називатися портове місто Южне на Одещині. А місто Южноукраїнськ отримає потужну козацьку назву Гард.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.