АНОНС: Вставка "На сторожі Святої Софії"

17 вересня у Києві відбудеться виставка "На сторожі Святої Софії".

Про це повідомив автор і головний куратор виставки Віталій Нахманович. 

Софія Київська – символ єдиної давньоруської церкви Володимирова Хрещення, катедральний собор, зведений великим київським князем Ярославом Мудрим і відновлений стараннями митрополита Петра Могили і гетьмана Івана Мазепи.

Софійська площа – стародавній вічовий майдан, місце проголошення універсалів Центральної Ради і Акту Злуки, обрання гетьманом Павла Скоропадського і початку Живого ланцюга, мітингів і молебнів, парадів і демонстрацій часів Визвольних змагань і відновлення Незалежності.

Усі ці сенси вміщують простори виставки "На сторожі Святої Софії", присвяченої російсько-українській війні як наслідку багатовікового протистояння української та російської цивілізацій, що від початку несуть у світ протилежні цінності.

Виставка складається з трьох тематичних просторів.

Жовта зала демонструє безперервність української цивілізації від Княжої доби, розвиток церкви та науки, ремесла та промисловості, освіти та мистецтва, становлення держави і деколонізацію. І на цьому тлі – руйнівні наслідки російської військової агресії.

Червона зала розкриває домінуючі властивості російсько-радянської цивілізації, що веде свій родовід від часів Золотої Орди, – імперську ідеологію та агресивну пропаганду, авторитарну владу та тоталітаризм, примус та репресії, загарбницькі війни та культ війська.

Зелена зала занурює в історію захисту Києва від російських окупантів у лютому-березні 2022 р. і демонструє наслідки варварських діянь Росії – воєнні злочини і руйнування, атаки на мирну інфраструктуру і масові вбивства.

Сьогодні вкотре зіткнулися два світи – "рускій мір" агресорів і руйнівників та український світ духовної сили, народної волі й величі, що безперервно веде боротьбу за збереження своєї державності, за можливість творити свою цивілізацію.

Проєкт реалізували:

Музей історії міста Києва

Національний музей історії України у Другій світовій війні

Коли: Виставка працюватиме від 18 вересня 2024 р., з середи по неділю

Де: у Музейно-виставковому центрі Музею історії міста Києва, вул. Б. Хмельницького, 7, 2-й поверх

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.