Медведчук програв апеляцію: суд не поновив його право займатися адвокатською діяльністю

Шостий апеляційний адміністративний суд залишив в силі рішення Київського окружного адміністративного суду. Віктору Медведчуку, якого звинувачують у держзраді, відмовили у поновленні права на зайняття адвокатською діяльністю в Україні.

Про це йдеться у рішенні апеляційної інстанції від 7 червня, яке надали громадській ініціативі "Голка" адвокати-позивачі Ілля Костін та Роман Титикало.

"Теза позивача "Свою независимость в 1991 году Украина получает не в результате национально-освободительной борьбы, а по договоренности с Москвой. Новая экономическая и политическая реальность побуждает российскую элиту не просто предоставить Украине независимость, но и подтолкнуть к ней" суперечить змісту частини преамбули Конституції України, а також її статті 5.

Колегія суддів погоджується із тим, що позивач окресленою тезою фактично заперечив очевидний факт національно-визвольної боротьби України за незалежність, яка мала місце на багатьох етапах української історії та до якої мало безпосереднє відношення велике коло людей, в тому числі такі відомі історичні особи як Іван Мазепа, Михайло Грушевський, Євген Коновалець, Степан Бандера та інші (серед яких і Юрій Литвин, і Василь Стус, захист яких був покладений саме на адвоката Віктора Медведчука)", – йдеться у рішення суду.

Як зазначив адвокат Ілля Костін, у Асоціації адвокатів досі діє монополія соратників Медведчука і керівницею цієї організації є Лідія Ізовітова.

"У звіті Єврокомісії за минулий рік йдеться  про те, що Україна має змінювати законодавство про адвокатуру. Чому його треба змінювати? Цей закон "Про адвокатуру" прийняли за часів зрадника Януковича і посіпака зрадника Януковича, Портнов, цьому дуже радів. Саме цей закон дозволяє соратникам Медведчука з 2012 року тримати у заручниках всіх адвокатів. А з огляду на те, що у нас адвокатура дає кадри в прокуратуру і суди, то ми ставимо під загрозу і судову реформу. Змінити закон — це задача профільного комітету, який очолює нардеп від "Слуги народу" Денис Маслов, але вони цей процес навіть не починали" – наголосив  Костін.

 
Теми

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.