У сотні "українців десятиліття" троє істориків - Грицак, Плохій і Ґудзяк

NV назвав 100 українців, що з 2014-го визначають життя в країні та ведуть її вперед.

Про це пише NV.

Із допомогою авторитетних експертів і читачів редакційна рада NV сформувала лістинг співвітчизників, які протягом 10 років відігравали ключову роль в Україні.

У номінації Суспільство до списку увійшли:

Ярослав Грицак, історик та пуб­ліцист, лідер думок, відомий неупередженим поглядом на вітчизняну історію.

Блаженнійший Любомир (Гузар) (1933−2017), був главою Української греко-католицької церкви й моральним авторитетом для багатьох українців

Борис Ґудзяк, президент Українського католицького університету, митрополит Української греко-католицької церкви, має незмінну велику повагу в суспільстві.

З повним переліком "Люди десятиліття" можна ознайомитися на сайті NV.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.