"Спротив та єдність". Управління стратегічних комунікацій Генштабу ЗСУ презентувало документальний фільм

Фільм "Спротив та єдність" створений Управлінням стратегічних комунікацій Генерального штабу Збройних Сил України та Медіацентром до річниць російсько-української війни та широкомасштабного вторгнення.

Про це повідомив історик і журналіст Вахтанг Кіпіані.

"Не мав наміру бути істориком у формі, але з наказу командира чому б ні. Я не є творцем відео, а лише запрошеним спікером. Це певна ідеологічна рамка, за що ми воюємо та як треба розповідати про війну та її передумови. Звісно, це лише маленький крок до осмислення викликів, породжених останніми десятьма роками", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Вахтанг Кіпіані.

Фільм є ретроспективою історії російсько-українського протистояння та критичним аналізом ворожої пропаганди, спрямованої на заперечення української державності.

Мета фільму – засвоєння уроків минулого та усвідомлення викликів, що стоять перед Україною.

У фільмі взяли участь авторитетні та популярні історики та дослідники минулого: 

- Едуард Андрющенко, історик, кандидат історичних наук, головний редактор ютуб-каналу "WAS";

- Дарка Гірна, журналістка, авторка ютуб-каналу "Обличчя Незалежності";

- Вахтанг Кіпіані, історик, сержант ЗСУ;

- Олег Криштопа, письменник, автор ютуб-каналу "Історія для дорослих";

- Владлен Мараєв, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник НДЦ гуманітарних проблем Збройних Сил України, співавтор і ведучий ютуб-каналу "Історія Без Міфів".

Учасники фільму розвінчують історичні міфи, створені ворогом; розповідають про багатовікову історію супротиву України імперії; пояснюють важливість створення нової символіки українського війська та героїзації борців за свободу та Незалежність, увічнення їхньої пам'яті в топоніміці та свідомості громадян; вказують на звитяжні сторінки нашої історії та на минулі помилки, які наша держава не має права повторити в майбутньому.

Фільм "Спротив та єдність" можна переглянути за посиланням

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.