АНОНС: Публічна розмова "Грська, Панченко, Яблонська: воля і боротьба у мистецтві ХХ століття"

Національний центр «Український Дім» у межах виставки «Алла Горська. Боривітер» запрошує на публічну розмову про волю у творчості мисткинь, що творили в період 60-х років XX століття: Алли Горської, Любові Панченко, Тетяни Яблонської.

Про це інформує Національний центр "Український Дім".

Бороти систему і намагатися зберегти українську культуру — те, що пов'язує нас сьогоднішніх із періодом, коли творили художниці. Цей опір, що триває десятиліттями, проявлявся у їхніх художніх практиках. Хтось явно, а хтось лиш натяками та контекстом своїх робіт намагався зберігати українську культуру та підживлювати її в моменти найгірших гонінь радянської влади. Однак кожна така смілива й вольова художня дія мала наслідки — і могла коштувати митцю або мисткині життя.

На події поговоримо про боротьбу художниць XX століття за мотивами артбуку про українську візуальну культуру Telegraf.Воля. Про ті способи, в які вони висловлювали свою непокору системі та прагнули попри все залишатися саме українськими художницями, нести українські сенси.

Про активний художній опір Алли Горської; "тиху", однак сміливу боротьбу Любові Панченко; адаптивну стратегію Тетяни Яблонської. Розглянемо роботи, обговоримо їхні значення. Вкотре впевнимося, наскільки важливою є воля до боротьби й чому необхідно пам'ятати, знати й розуміти діяльність мисткинь цього періоду XX століття.

Спікерки:

Олена Зарецька — художниця, ілюстраторка, дизайнерка, кураторка, онука Алли Горської.

Оксана Семенік — історикиня мистецтва, журналістка, авторка радіоблогу "Українське мистецтво в іменах" на Радіо Культура.

Катерина Яковленко — українська публіцистка, журналістка, дослідниця візуальної культури, кураторка. Головна редакторка сайту Суспільне Культура.

Модераторка:

Тетяна Волошина — співкураторка виставки "Алла Горська. Боривітер", мистецтвознавиця, артдиректорка Stedley Art Foundation.

Організатори події: Національний центр "Український Дім", Projector Publishing.

Коли: 11 квітня, 18:00.

Де: Національний центр "Український Дім" (Хрещатик, 2, Київ).

Вхід на подію — за квитком на виставку та реєстрацією.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.