IN MEMORIAM: Помер член правління Спілки поляків України Станіслав Пантелюк

Станіслав Пантелюк був активістом польсько-українського діалогу, головним редактором видання "Київський Щоденник".

Про це повідомили рідні Станіслава Пантелюка.

Станіслав Пантелюк був головним редактором польськомовного двотижневика "Київський Щоденник" ("Dziennik Kijowski"), який виходить у Києві з 1992 року. Він також був членом правління Спілки поляків України. У 2024 р. Посол Республіки Польща в Україні Ярослав Гузи вручив йому Золотий хрест заслуги, наданий за тривалу й віддану громадську діяльність. У 2008-му Станіслав Пантелюк отримав відзнаку "Заслужений для польської культури".

Він народився 9 грудня 1945 року у Казахстані, в тодішній Семипалатинській області, куди радянська влада вивезла його батьків – у 1940-му із Косова на Прикарпатті, де жили, вони потрапили до Старобільська в Луганській області, а в 1941 році – до Чарська в Казахстані.

Станіслав Пантелюк закінчив польську філологію у Вільнюсі. Працював, зокрема, екскурсоводом і перекладачем. Із 1971 року жив у Києві. Брав активну участь у житті польської громади. У 1992-му очолив редакцію газети "Київський Щоденник".

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.