IN MEMORIAM: Помер історик і етнолог Михайло Глушко

13 березня на 69-му році життя відійшов у засвіти відомий український етнолог, доктор історичних наук, професор кафедри етнології ЛНУ імені Івана Франка Михайло Глушко.

Про це повідомляє видання "Локальна історія".

"Все своє життя вчений самовіддано працював на нині української народознавчої науки. Його монографії, навчальні посібники та численні статті з різних проблем етнології, історії, археології, фольклористики, лінгвістики й історіографії заслужено здобули професорові Глушку авторитет одного з провідних українських етнологів. Професор був сповнений нових планів та наукових проєктів, які вже, на жаль, не реалізувати. Світла і незгасна пам'ять про Людину і Вченого!", - йдеться у публікації.

Михайло Глушко народився 5 листопада 1955 року на Львівщині. Навчання на історичному факультеті Ужгородського державного університету. 

1994 року Михайло Глушко очолив експедицію до Чорнобильської зони, з якої розпочалися щорічні історико-етнографічні дослідження радіоактивно забрудненого Поліського краю. Загалом він організував, керував та брав участь у більш ніж тридцяти історико-етнографічних експедиціях, під час яких було досліджено Бойківщину, Гуцульщину, Лемківщину, Надсяння, Опілля, Покуття, Поділля, Волинь, Середнє Подніпров'я, Західне Полісся та інші етнографічні райони України.

Зібрав майже півтора тисячі українських народних пісень, десятки казок, легенд, переказів і народних оповідань, сотні прислів'їв і приказок тощо, які і досі не опубліковані.

 
Михайло Глушко
Фото: Локальна історія

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.