Софія Київська увійшла до організації Europa Nostra, що опікується європейською культурною спадщиною

Національний заповідник «Софія Київська» став повноцінним членом організації Europa Nostra, яка є голосом громадянського суспільства, що опікується культурною та природною спадщиною в Європі.

Про це повідомили у Мінкульті.

Така подія має особливе та символічне значення, коли організація святкує 60-річчя, а 2023 рік був роком консолідації та подальшого розширення діяльності організації на благо спільної спадщини Європи.

Руйнівні наслідки російської агресивної війни в Україні, зокрема щодо культурної спадщини, продовжують вимагати адекватних зусиль на етапі відновлення країни. 

Наразі організація зібрала понад 150 000 євро на підтримку захисників культурної спадщини в Україні через спільну кампанію солідарності. 

Крім того, у травні Europa Nostra разом із сильною командою європейських партнерів та організацій-членів запустила проєкт European Heritage Hub. 

Метою цього пілотного проєкту, що фінансується ЄС, є:

- мобілізація зацікавлених сторін на всіх рівнях управління для сприяння кліматичним діям щодо спадщини й культури;

- залучення та охоплення аудиторій, які зазвичай не беруть участі у заходах, пов'язаних з культурною спадщиною, з особливим акцентом на молодь;

- повне використання можливостей, які пропонує цифрова трансформація, щоб зробити контент, політику, ініціативи, проєкти та новини у сфері культурної спадщини легко доступними для всіх.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.