У Трускавці відзначили 100-річчя з дня народження Дарії Гусяк

Дарія Гусяк була зв'язковою Головнокомандувача УПА Романа Шухевича.

Про це повідомила Трускавецька Міська Рада.

4 лютого у Трускавці відбулися урочисті заходи з нагоди 100-річчя з дня народження Дарії Гусяк. В рамках вшанування Дарії Гусяк відбулася презентація книги історика, дослідника національно-визвольного руху, викладача Львівського Національного університету імені Івана Франка Миколи Посівнича "Степан Бандера. Провідник української ідеї". Захід вшанувала своєю присутністю посестра Дарії Гусяк, її близька приятелька зі Львова Люба Сорока.

Дарія Гусяк народилася 4 лютого 1924 р. у Трускавці в національно свідомій родині Гусяків. Їй судилося прожити довге (98 років) та нелегке життя. Але водночас її життя – це символ нескореності, незламності, символ боротьби, котра увінчується успіхом. 

Дарія Гусяк закінчила українську народну школу в Трускавці, торговельну гімназію в Дрогобичі (1943), працювала помічником бухгалтера в Трускавці. Від 1939 виконувала завдання підпілля ОУН, з 1948 – членкиня ОУН. У 1946, діставши документи переселенців з Польщі, спільно з Мартою Пашківською та мамою організувала хату-криївку у с. Грімне на Львівщині, де взимку 1947 три тижні перебував Роман Шухевич. Від цього часу Дарія – зв'язкова генерала УПА Шухевича. Її псевдо "Дарка", "Нуся", "Чорна". Освоїла виготовлення фальшивих документів і печаток, навчала цьому ремеслу молодих підпільників. 

Заарештована на початку березня 1950. Два роки перебувала під слідством у тюрмах Львова та Києва, на допитах піддавалась тортурам, щоби зізналася також катували її матір. Засуджена на 25 років тюремного ув'язнення. Утримувалася в тюрмах Верхньоуральська (1952) та Володимира (1952-1969), внаслідок протестів Міжнародної амністії та закордонних жіночих організацій переведена в мордовський табір суворого режиму у с. Барашево. Звільнена у березні 1975 із забороною повертатись у Західну Україну. Поселилась у Волочиську Хмельницької області спільно з соратницею по боротьбі Катериною Зарицькою.

Лише після падіння комуністичного режиму у 1995 змогла повернутися до Львова. Членкиня Проводу Конгресу українських націоналістів (1998-2005), засновниця та голова Всеукраїнської ліги українських жінок (1995-2004), співзасновниця Національної ради жінок України. Померла у Львові 2022 р. Початково похована в родинного гробівці Шухевичів, а вже після відходу до вічності Юрія Шухевича перепохована біля нього на Полі почесних поховань.

 

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.