У Трускавці відзначили 100-річчя з дня народження Дарії Гусяк

Дарія Гусяк була зв'язковою Головнокомандувача УПА Романа Шухевича.

Про це повідомила Трускавецька Міська Рада.

4 лютого у Трускавці відбулися урочисті заходи з нагоди 100-річчя з дня народження Дарії Гусяк. В рамках вшанування Дарії Гусяк відбулася презентація книги історика, дослідника національно-визвольного руху, викладача Львівського Національного університету імені Івана Франка Миколи Посівнича "Степан Бандера. Провідник української ідеї". Захід вшанувала своєю присутністю посестра Дарії Гусяк, її близька приятелька зі Львова Люба Сорока.

Дарія Гусяк народилася 4 лютого 1924 р. у Трускавці в національно свідомій родині Гусяків. Їй судилося прожити довге (98 років) та нелегке життя. Але водночас її життя – це символ нескореності, незламності, символ боротьби, котра увінчується успіхом. 

Дарія Гусяк закінчила українську народну школу в Трускавці, торговельну гімназію в Дрогобичі (1943), працювала помічником бухгалтера в Трускавці. Від 1939 виконувала завдання підпілля ОУН, з 1948 – членкиня ОУН. У 1946, діставши документи переселенців з Польщі, спільно з Мартою Пашківською та мамою організувала хату-криївку у с. Грімне на Львівщині, де взимку 1947 три тижні перебував Роман Шухевич. Від цього часу Дарія – зв'язкова генерала УПА Шухевича. Її псевдо "Дарка", "Нуся", "Чорна". Освоїла виготовлення фальшивих документів і печаток, навчала цьому ремеслу молодих підпільників. 

Заарештована на початку березня 1950. Два роки перебувала під слідством у тюрмах Львова та Києва, на допитах піддавалась тортурам, щоби зізналася також катували її матір. Засуджена на 25 років тюремного ув'язнення. Утримувалася в тюрмах Верхньоуральська (1952) та Володимира (1952-1969), внаслідок протестів Міжнародної амністії та закордонних жіночих організацій переведена в мордовський табір суворого режиму у с. Барашево. Звільнена у березні 1975 із забороною повертатись у Західну Україну. Поселилась у Волочиську Хмельницької області спільно з соратницею по боротьбі Катериною Зарицькою.

Лише після падіння комуністичного режиму у 1995 змогла повернутися до Львова. Членкиня Проводу Конгресу українських націоналістів (1998-2005), засновниця та голова Всеукраїнської ліги українських жінок (1995-2004), співзасновниця Національної ради жінок України. Померла у Львові 2022 р. Початково похована в родинного гробівці Шухевичів, а вже після відходу до вічності Юрія Шухевича перепохована біля нього на Полі почесних поховань.

 

Залягти на дно в Брюгге 2019. Уривок з книги "Радіо Афродіта" Олега Криштопи

"Радіо Афродіта" - документальний роман, який розповідає історію підпільного радіо, через постать бельгійця Гезенбрукса й людей із якими він працював пліч-о-пліч. Це оповідь про боротьбу, відвагу, мужність, але й про зраду та кохання. Олег Криштопа 14 років проводив інтервʼю, журналістські розслідування та досліджував документи, щоб написати цей роман.

Мої парламентські вибори: 1990 рік

«…Отрицательное воздействие на обстановку в городе Житомире имели выступления участников республиканского фестиваля «Червона рута», концерты которого проходили 10-11 февраля в Облмуздрамтеатре. В программе, выступлениях пропогандировалась идея «самостоятельной Украины»… - КГБ сигналізувало «нагору» про ситуацію в Житомирі.

Влад Троїцький: «В Україні починає формуватися традиція усвідомлення генезису»

Інтерв’ю з театральним режисером Владом Троїцьким для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Восьме травня. Чому полеглих згадують у тиші

8 травня 1919 року лондонський часопис Evening News надрукував лист одного з своїх дописувачів із міркуваннями про те, як краще відзначити «День миру» - тобто першу річницю завершення світової війни. Його автор закликав започаткувати нову загальнонаціональну традицію - згадувати загиблих у війні хвилинами мовчання.