У США визнали книгу В’ятровича та Луцюка про ОУН та УПА "найкращим історичним матеріалом" за 2022-2023 роки

Американська асоціація бібліотек визнала англомовну книгу "Ворожі архіви: радянські протиповстанські операції та український націоналістичний рух" одним з "найкращих історичних матеріалів, опублікованих у 2022 та 2023 роках".

Про нагороду авторів повідомив Комітет з найкращих історичних матеріалів Асоціації довідкових і користувацьких послуг, філії Американської асоціації бібліотек.

"Enemy Archives. Soviet Counterinsurgency Operations and the Ukrainian Nationalist Movement – Selections from the Secret Police Archives" – це збірка перекладених архівних документів про маловідомі сторінки українсько-російських взаємин, яку видало у Канаді університетське видавництво McGill-Queen's University Press. 

Авторами праці є український історик, ексголова Інституту національної пам'яті, д-р Володимир В'ятрович, дослідник історії Другої світової війни та українського визвольного руху, та канадський історик, географ д-р Любомир Луцюк, який досліджує українське питання в зовнішній політиці США та Великої Британії, а також проблеми українських мігрантів після Другої світової війни. Переклала книгу журналістка, редакторка та дослідниця Марта Дарія Олійник

Американська асоціація бібліотек рекомендує цю книгу для наукових бібліотек. "Оскільки більшість листів перекладено англійською мовою вперше, це видання є цінним джерелом для дослідників, що вивчають історію відносин між Радянським Союзом та Україною", - йдеться на сайті Асоціації.

Співголова Комітету з кращих історичних матеріалів, бібліотекар відділу історії США та афроамериканських досліджень Принстонського університету Стівен А. Ноултон в листі до авторів книжки написав:

"Я пишу повідомити вам, що вашу публікацію "Ворожі архіви: радянські протиповстанські операції та український націоналістичний рух – вибране з архівів таємної поліції" було обрано як один із найкращих історичних матеріалів, опублікованих у 2022 та 2023 роках", — поділився у мережі "Фейсбук" один із співавторів, канадський професор Любомир Луцюк.

Співавтор книги "Ворожі архіви" д-р Володимир В'ятрович пояснює:

"Це – найбільша колекція, яка дає можливість зрозуміти історію повстанського руху 1940–50-х років. Коли я працював у Сполучених Штатах Америки в Гарварді, то побачив як мало первинних джерел з історії Української повстанської армії, Організації українських націоналістів, доступні для західних вчених, як мало вони використовуються. Це – найважливіші документи структур підпілля, а з іншого боку – найголовніші документи радянської каральної системи про боротьбу з повстанським рухом". 

Новину прокоментувала також Оксана Забужко:

"Тепер це видання ввійде в обов'язковий для фахівців канон — адже досі ці документи були недоступні міжнародним дослідникам, і Кремлеві, по суті, було так само легко продавати Заходу небилиці про ОУН, УПА та "українських нацистів", як і за Сталіна чи Хрущова. А тепер, із публікацією й визнанням "Enemy Archives", Кремль зазнав серйозної інформаційної поразки".

В книзі зібрано 161 документ з архіву Служби безпеки України: документи УПА та ОУН, конфісковані радянськими спецслужбами, та документи самого НКВД-КҐБ, де йдеться про боротьбу із українськими повстанцями.  Світлини у книзі теж походять із архівів СБУ та Центру досліджень визвольного руху. Частина з них вже доступна онлайн на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.  

Продаж доступний на сайті видавництва McGill-Queen's University Press та на Amazon

 

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.